медицинский портал

Разделы медицины

  • Информация
    • Акушерство и гинекология
    • Детская хирургия
    • Гастроэнтерология
    • Колопроктология
    • Нейрохирургия
    • Онкология
    • Отоларингология
    • Пластическая хирургия
    • Сосудистая хирургия
    • Травматология и ортопедия
    • Урология
    • Флебология
    • Хирургия
    • Эндокринология
    • Препараты
    • Пациентам

Клінічна хірургія 2018 липень

 

Возможность использования самофиксирующейся сетки progrip при лапароскопической пластике больших грыж пищеводного отверстия диафрагмы

В. В. Грубник, Н. Р. Параняк, В. В. Грубник, В. В. Ильяшенко

Одесский национальный медицинский университет

Реферат

Цель. Изучение возможности использования самофиксирующейся сетки ProGrip™ при пластике больших грыж пищеводного отверстия диафрагмы (ГПОД).

Материалы и методы. В исследовании приняли участие 144 пациента в возрасте от 30 до 78 лет с ГПОД площадью от 10 до 20 см2. Пациентов разделили на две группы. В 1-ю группу включили 71 больного, которому выполнили крурорафию с дополнительным укреплением швов самофиксирующейся сеткой ProGrip™, во 2-ю – 73 больных, у которых швы крурорафии не укрепляли сетчатым имплантатом. Динамическое наблюдение за пациентами проводили в сроки 3, 6, 12, 24, 36, 48 и 60 мес после хирургического лечения.

Результаты. Средняя продолжительность операции у больных 1-й и 2-1 группы существенно не отличалась – (94 ± 12) и (92 ± 15) мин соответственно (p > 0,1). В отдаленные строки наблюдения рецидив ГПОД возник у 3,2% больных 1-й группы и у 21,5% больных 2-й группы. Качество жизни у больных 1-й группы согласно опроснику SF-36 было достоверно лучше, чем у больных 2-й группы (p < 0,05).

Выводы. Применение сетки ProGrip™ при пластике больших ГПОД позволяет существенно снизить частоту рецидивов ГПОД и улучшить результаты оперативных вмешательств.

Ключевые слова: грыжа пищеводного отверстия диафрагмы; крурорафия; сетчатые имплантаты.

 

Клініко-морфологічна діагностика стравоходу Барретта

  1. O. Г. Курик1,2, М. Ю. Коломоєць1, В. О. Яковенко1,2,,3, Т. В. Терещенко2, Р. П. Ткаченко1

1Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини Державного управління справами, м. Київ,

2Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ,

3Медичний центр «Універсальна клініка «Оберіг», м. Київ

Реферат

Мета. Визначення ефективності морфологічної діагностики стравоходу Барретта (СБ).

Матеріали і методи. Проаналізовано діагностику СБ за результатами скринінгового ендоскопічного дослідження з біопсією і морфологічною верифікацією у 2014 — 2016 рр. на базі Медичного центру «Універсальна клініка «Оберіг», м. Київ.

Результати. СБ діагностовано у 841 (36,8%) хворого (95% довірчого інтервалу (ДІ) 36,02 — 39,76) серед 2405 хворих, яким проведено езофагогастродуоденоскопію (ЕФГДС). Гістологічно кардіальна метаплазія виявлена у 48 (5,71%) пацієнтів, фундальна — у 136 (16,19%), спеціалізована кишкова — у 625 (72,28%), змішана — у 32 (3,81%) пацієнтів. Дисплазію високого і низького ступеня діагностовано у 32 (3,81%) (95% ДІ 2,04 — 4,62), а саме: у 24 (75,0%) — низького, у 8 (25,0%) – високого. Аденокарцинома виявлена у 4 (0,47%) пацієнтів (95% ДІ 0,20 — 1,36).

Висновки. Морфологічний висновок є основним й об’єктивним критерієм верифікації СБ, що важливо для вибору тактики лікування і певною мірою допомагає у визначенні прогнозу захворювання.

Ключові слова: стравохід Барретта; метаплазія; дисплазія; аденокарцинома; морфологічна верифікація.

 

 

Профілактика ускладнень при операціях з приводу раку середньої і нижньої третин стравоходу

О. М. Козачук, І. В. Швейкін, А. В. Комінко, С. І. Орган, А. М. Карнута, С. М. Марценюк

Київська обласна клінічна лікарня

Реферат

Мета. Покращення результатів хірургічного лікування раку стравоходу.

Матеріали і методи. Проаналізовано результати хірургічного лікування 43 хворих із раком середньої і нижньої третин стравоходу. Операцію Льюїса виконано 38 хворим, операцію Гарлока – 5. Циркулярний зшиваючий апарат із другим рядом П-подібних ручних швів застосовано у 28 хворих. У 15 хворих анастомоз формували ручним двохрядним швом. Вибір способу накладення анастомоза залежав від місцевих і загальних факторів: локалізації пухлини, змін стінки стравоходу в місці накладення анастомоза, ступеня порушень водно–електролітного, білкового балансу, супутньої патології. Профілактика післяопераційних ускладнень включала передопераційну корекцію лабораторних показників, лікування супутньої патології, вибір способу накладення анастомоза, післяопераційну інтенсивну терапію.

Результати. Ускладнення після операції виникли у 1 (2,3%) хворого. Найчастішим ускладненням після операцій з приводу раку стравоходу є неспроможність стравохідно–шлункового анастомоза, яка виникає під впливом загальних і місцевих факторів. Загальні фактори: порушення кровообігу, зумовлене серцевою недостатністю, гіпоксія за рахунок легеневої недостатності, коагулопатія, порушення білкового і водно-електролітного обміну. Зменшення впливу загальних факторів на виникнення післяопераційних ускладнень досягали шляхом проведення інтенсивної передопераційної підготовки.

Висновки. Профілактика ускладнень ефективна у разі проведення її на всіх етапах лікування: під час передопераційної підготовки, оперативного втручання, в післяопераційному періоді.

Ключові слова: рак стравоходу; резекція стравоходу; внутрішньо-плевральний, стравохідно-шлунковий анастомоз; неспроможність стравохідно-шлункового анастомоза.

 

 

Нові методи хірургічних операцій на товстій кишці

В. М. Мельник, О. І. Пойда, Є. М. Шепетько, І. І. Половніков

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця МОЗ України, м. Київ

Реферат

Мета. Покращити найближчі та віддалені результати хірургічного лікування пацієнтів із захворюваннями товстої кишки (ТК) шляхом удосконалення стандартних та розробки нових методів радикальних, органозберігаючих, відновних та реконструктивно-відновних операцій.

Матеріали і методи. Розроблено нові методи радикальних, органозберігаючих, відновних та реконструктивно-відновних операцій на ТК з урахуванням особливостей морфогенезу захворювань, анатомічних та функціональних особливостей окремих відділів ТК. Зазначені операції виконані у 497 хворих з раком ТК, виразковим колітом, хворобою Крона ТК, родинним аденоматозним поліпозом, хронічним декомпенсованим колостазом, ускладненим перебігом дивертикулярної хвороби ТК.

Результати. Завдяки впровадженню в клінічну практику розроблених хірургічних втручань зменшено частоту виникнення післяопераційних ускладнень до 2,4%, післяопераційну летальність до 0,2%, покращено функціональні результати, зменшено частоту виникнення та ступінь вираженості патологічних післяопераційних синдромів (рефлюкс-ілеїту, постколектомічного синдрому, синдрому низької передньої резекції, вторинної анальної інконтиненції), забезпечено керованість процесом випорожнення після екстирпації прямої кишки (ПК), суттєво покращено якість життя оперованих хворих.

Висновки. Покращення результатів хірургічного лікування захворювань ТК можливе за умови використання нових методів радикальних, органозберігаючих, відновних та реконструктивно-відновних операцій, що сприяє суттєвому зменшенню частоти виникнення рецидиву захворювань ТК, патологічних синдромів та ступеня їх вираженості, значному покращенню функціональних результатів, якості життя оперованих хворих.

Ключові слова: товста кишка; радикальні, органозберігаючі, відновні, реконструктивно-відновні операції.

 

 

Мелкие колоректальные полипы как предшественники колоректального рака

А. К. Сафиева1, Н. Ю. Байрамов2

1Центральный госпиталь таможни, г. Баку, Азербайджан,

2Азербайджанский медицинский университет, г. Баку

Реферат

Цель. Анализ патогистологического строения мелких полипов (размером до 5 мм), обнаруженных при колоноскопии, и оценка риска их перехода в злокачественные образования.

Материалы и методы. Работа выполнена на базе отдела эндоскопии хирургического отделения Центрального госпиталя таможни. Изучены путем патогистологического исследования 42 мелких полипа, удаленные эндоскопически с помощью биопсийных щипцов.

Результаты. Из 42 мелких полипов в 11 выявлены признаки дисплазии, в 31 полипе признаков дисплазии не было. По данным патогистологического исследования полипы распределили следующим образом: гиперпластические — 11, воспалительные — 11, железистые — 19, железисто-ворсинчатые — 1. Полипы с признаками дисплазии патогистологически отнесены к железистым и железисто-ворсинчатым.

Выводы. Проведенное исследование подтвердило, что в некоторых наблюдениях нет прямой пропорциональности между размером полипа и его патогистологической структурой, даже в мелких полипах обнаруживают признаки дисплазии. В связи с этим мелкие полипы также можно рассматривать как «предвестники» рака. Распознавание и удаление аденоматозных полипов снижает риск развития их колоректального карциноза на ранней стадии и карциномы кишечника.

Ключевые слова: колоноскопия; колоректальный рак; мелкие полипы, дисплазия.

 

 

Результати хірургічного лікування хворих з цирозом печінки та холестатичним синдромом

О. Ф. Дзигал1, І. М. Дейкало2

1Одеський  національний  медичний  університет,

2Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України

Реферат

Мета. Визначення ефективності хірургічного лікування хворих з цирозом печінки (ЦП) за наявності холестатичного синдрому.

Матеріали і методи. Ретроспективно проаналізовано результати хірургічного лікування 1117 хворих з ЦП та підозрою на жовчнокам’яну хворобу (ЖКХ), гострий холецистит (ГХ) та обтураційну жовтяницю (ОЖ), у 52 з яких діагностували холедохолітіаз.

Результати. Із 52 хворих з ЦП та холестатичним синдромом внаслідок холедохолітіазу у 43 застосували одноетапну хірургічну тактику, у 9 – двохетапну. Із 43 хворих з ЦП, ускладненим холедохолітіазом, у яких застосували одноетапну хірургічну тактику лікування, відкрито оперували 27, лапароскопічно – 16. Вдалося впоратися з холедохолітіазом у 12 із 16 хворих, яких оперували лапароскопічно, у 4 хворих довелося вдатися до конверсії.

Висновки. Одномоментну тактику хірургічного лікування хворих з ЦП та холестатичним синдромом вважаємо ефективною з огляду на можливість виконання більшості оперативних втручань лапароскопічно з мінімальною частотою ускладнень та летальністю.

Ключові слова: цироз печінки; холестатичний синдром; біліарний блок; етапні хірургічні втручання; лапароскопічні операції; ефективність лікування.

 

 

Стандартні відкриті операційні втручання в хірургічному лікуванні хворих із гострим ускладненим панкреатитом

В. П. Андрющенко, Д. В. Андрющенко, Ю. С. Лисюк

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Реферат

Мета. Визначити характер та оптимальний об’єм стандартних відкритих хірургічних втручань при гострому ускладненому панкреатиті (ГУП) з опрацюванням ключових технічних прийомів операцій.

Матеріали і методи. Оперовано 96 хворих із ГУП. В основну групу включили 47 пацієнтів, яким відкриті втручання виконували як первинно – у 19, так і другим етапом після застосування мініінвазивних інтервенційних технологій (МііТ) – у 28. У порівняльній групі було 49 пацієнтів, яким застосовували виключно стандартні операції.

Результати. Використання МііТ сприяло звуженню показань до виконання первинних відкритих операцій більш ніж у 2 рази. В основній групі віддавали перевагу дугоподібному підреберному доступу — у 26 (55%) спостереженнях (χ²=14,287; р=0,02), у порівняльній – верхньо-серединній лапаротомії – у 37 (76%) спостереженнях (χ²=38,43, р < 0,001). Метод закритого дренування за Бегером домінував у хворих основної групи – 43% спостережень порівняно з контрольною групою — 9% спостережень (χ²=12,965; р=0,003). При поширених осередках гнійно-некротичного запалення використовували етапну санацію шляхом програмованих релапаротомій (РлТ) – у 23% хворих основної групи і 26% хворих контрольної групи (χ²=0,0013; р=0,05). Уточнено окремі технічні елементи хірургічного втручання.

Висновки. Застосування стандартних відкритих операцій за опрацьованим принципом супроводжується покращенням результатів лікування хворих із ГУП.

Ключові слова: гострий ускладнений панкреатит; стандартні відкриті операційні втручання.

 

 

Ранні та віддалені результати дистальної резекції підшлункової залози

В. І. Пилипчук

Івано-Франківський національний медичний університет

Реферат

Мета. Вивчити ранні та віддалені результати дистальної резекції (ДР) підшлункової залози (ПЗ) з метою покращення діагностики та хірургічного лікування захворювань дистального сегмента ПЗ.

Матеріали і методи. Резекційні втручання на дистальному сегменті ПЗ виконані 19 хворим у відділенні загальної хірургії Івано-Франківської обласної клінічної лікарні за період з 2013 по 2017 р. У 12 (63,2%) хворих були ускладнені форми хронічного панкреатиту (ХП), у 7 (36,8%) — неоплазія ПЗ. Для діагностики патологічних змін у корпорокаудальному сегменті ПЗ використовували лабораторні дослідження, ультразвукове дослідження (УЗД), комп’ютерну томографію (КТ), магнітно-резонансну томографію (МРТ), патогістологічне дослідження операційного матеріалу.

Результати. При ХП ДР переднім доступом виконали 7 хворим, заднім – 5. При неоплазії ПЗ стандартну ДР виконали 3 хворим, радикальну — 1, радикальну антеградну модульну (RAMPS) — 2, з лапароскопічного доступу — 1 хворій. Післяопераційні ускладнення виникли у 6 (31,6%) хворих. Віддалені результати лікування простежено у 13 (68,4%) хворих у терміни від 6 міс до 5 років: після ДР з приводу ХП – у 9, після ДР з приводу новоутворень – у 4. Добрі віддалені результати отримані у 7 (77,7%) хворих після ДР з приводу ХП та у 2 (50,0%) — з приводу новоутворень, задовільні – відповідно у 2 (22,3%) та у 1 (25,0%) хворого, незадовільні — у 1 (25,0%) після ДР ПЗ з приводу злоякісного новоутворення.

Висновки. Комплексна діагностика захворювань дистального сегмента ПЗ з обов’язковим використанням КТ дає змогу встановити чіткі показання до операції та вибрати найбільш адекватний метод хірургічного втручання в кожному конкретному спостереженні. Лапароскопічна ДР ПЗ є перспективним методом хірургічного лікування хворих з ХП та місцево-розповсюдженою неоплазією ПЗ, вона має добрі і задовільні ранні та віддалені результати. Резекційні втручання на дистальному сегменті ПЗ призводять до виникнення цукрового діабету (ЦД) у 16,6% пацієнтів.

Ключові слова: підшлункова залоза; дистальна резекція; хронічний панкреатит; лімфодисекція; спленектомія.

 

 

Порівняльний аналіз результатів хірургічного лікування хворих з облітеруючим атеросклерозом артерій нижніх кінцівок з багаторівневим оклюзійно-стенотичним ураженням на тлі критичної ішемії

А. М. Бицай

Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ

Реферат

Мета. Покращити результати хірургічного лікування хворих з облітеруючим атеросклерозом артерій нижніх кінцівок (НК) з багаторівневим периферичним оклюзійним ураженням на тлі критичної ішемії (КІ).

Матеріали і методи. Проаналізовано результати хірургічного лікування 93 хворих з багаторівневим оклюзійним ураженням артерій НК на тлі КІ з обов’язковим ультрадистальним відновленням кровообігу. До основної групи увійшли 47 (51%) хворих, яким виконали напіввідкриту ендартеректомію з підколінної артерії в поєднанні з підколінно-стопним аутовенозним шунтуванням; порівняльної – 46 (49%) пацієнтів, яким виконали ендоваскулярну ангіопластику підколінно-гомілкового сегмента.

Результати. Порівняльний аналіз виконаних хірургічних втручань засвідчив, що за наявності С та D типів оклюзійно-стенотичного ураження за класифікацією Трансатлантичного консенсусу (TASC II) пріоритет слід надавати відкритим реконструкціям, В та в деяких спостереженнях С типів – первинній ангіопластиці. Розкрито особливості С типу оклюзійного ураження, коли, формуючи показання до операції, слід застосовувати диференційований підхід. Результати виконаних втручань спостерігали у віддаленому періоді (до 24 міс).

Висновки. У разі діагностування D типу оклюзійного ураження гомілкового сегмента пріоритет слід надавати операції підколінно-стопного шунтування, С типу – первинній ангіопластиці лише за наявності дифузного стенотичного процесу без «вільного» артеріального сегмента стопи. Використання вазостенону сприяє ефективному зменшенню периферичного артеріального опору як у хворих після відкритого хірургічного втручання, так і у хворих після ангіопластики.Ключові слова: атеросклероз; шунтування; оклюзія; ангіопластика.

 

 

Хірургічне лікування стенотично-оклюзійного ураження артерій нижньої кінцівки у хворих з ішемічною формою синдрому діабетичної стопи

С. М. Діденко

Центр судинної хірургії Клінічної лікарні «Феофанія» Державного управління справами, м. Київ

Реферат

Мета. Порівняти ефективність різних методів хірургічного лікування стенотично-оклюзійного ураження артерій нижньої кінцівки (НК) у хворих з ішемічною формою (ІФ) синдрому діабетичної стопи (СДС).

Матеріали і методи. Проаналізовано результати хірургічного лікування 164 пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу, ускладненим ІФ СДС, з критичною ішемією (КІ) НК на тлі поєднаного стенотично-оклюзійного ураження артерій стегнового та підколінно-гомілкового сегментів.

Результати. Первинну прохідність зони стегнової реконструкції констатували у 65,6% пацієнтів, яким виконали реконструкцію стегнового артеріального сегмента без втручання на артеріях підколінно-гомілкового сегмента, вторинну – у 81,9%, частка високих ампутацій становила 18%, летальність – 11,5%. Первинну прохідність зони стегнової реконструкції констатували у 89,5% пацієнтів, яким виконали дворівневу реконструкцію стегнового та підколінно-гомілкового артеріального сегмента, вторинну – у 92,1%, частка високих ампутацій становила 5,2%, летальність – 7,9%. Первинну прохідність зони стегнової реконструкції констатували у 81,5% пацієнтів, яким виконали гібридну артеріальну реконструкцію, вторинну – у 93,9%, частка високих ампутацій становила 7,7%, летальність – 4,6%.

Висновки

  1. За умови поєднання оклюзії поверхневої стегнової артерії (ПСА) з стенотично-оклюзійним ураженням артерій підколінно-гомілкового сегмента у хворих з ІФ СДС результати виконання ізольованої операції з відновлення прохідності ПСА найгірші.
  2. Результати дворівневих і гібридних операцій можна вважати порівнянними. Первинна прохідність зони артеріальної реконструкції у пацієнтів, яким виконали дворівневу реконструкцію, найвища, але летальність майже вдвічі більша, ніж після гібридної артеріальної реконструкції.
  3. Оптимальним методом хірургічного лікування хворих з ІФ СДС у поєднанні з стенотично-оклюзійним ураженням артерій стегнового та підколінно-гомілкового сегментів є гібридна реконструктивна операція.

Ключові слова: цукровий діабет; критична ішемія нижньої кінцівки; гібридна артеріальна реконструкція; синдром діабетичної стопи.

 

 

Тактика лечения варикозной болезни, осложненной тромбозом, с помощью миниинвазивных методов

В. В. Бойко1, Е. Г. Черкашенинов2, В. А. Прасол1, Ю. В. Иванова1, С. А. Андреещев3, И. С. Пуляева1

1Институт общей и неотложной хирургии имени В.Т. Зайцева НАМН Украины, г. Харьков,

2Харьковский национальный медицинский университет,

3Национальная медицинская академия последипломного образования имени П. Л. Шупика, г. Киев

Реферат

Цель. Определить тактику лечения варикозного расширения вен, осложненного тромбозом подкожных вен и глубоких вен голени, с помощью миниинвазивных методов.

Материалы и методы. Проанализированы результаты лечения 80 пациентов с варикотромбофлебитом в ИОНХ имени В. Т. Зайцева НАМН Украины с 2015 по 2017 г. Пациенты разделены на две группы. В 1-ю группу вошли 38 пациентов с варикотромбофлебитом и/или тромбозом глубоких вен (ТГВ) голени, которых лечили по предложенному нами алгоритму, во 2-ю — 42 больных с такой же патологией, которым проводили стандартное лечение.

Результаты. Непосредственно после оперативного вмешательства у больных 1-й группы тяжелых осложнений, связанных с техникой операции, в виде ТГВ, тромбоэмболии легочной артерии (ТЭЛА), кровотечения не было. Частота кожных неврологических расстройств в дистальных отделах конечностей у больных, которым выполняли эндовенозную лазерную коагуляцию (ЭВЛК), составила 5,2%, радиочастотную абляцию (РЧА) — 2,6%. Благодаря дифференцированному подходу к определению объема оперативного вмешательства при варикозном расширении вен, осложненном варикотромбофлебитом и/или ТГВ голени, у большинства пациентов удалось выполнить оперативное вмешательство с меньшей травматичностью и хорошим непосредственным результатом.

Во 2-й группе у 1 больного послеоперационный период осложнился ТГВ. Из местных осложнений лимфорею наблюдали у 5% больных, у 2 больных были обширные гематомы бедра.

Выводы. Пациентам с тромбозом ствола большой подкожной вены (БПВ) или малой подкожной вены (МПВ) и глубоких вен (ГВ) голени показано оперативное лечение в объеме РЧА или ЭВЛК ствола на уровне рефлюкса и перевязки/абляции перфорантных вен после проведения антикоагулянтной терапии на этапе тотальной реканализации. Пациентам с тромбозом ствола, ГВ голени после эндоваскулярного оперативного лечения антикоагулянтную терапию в лечебных дозах необходимо проводить от 7 до 14 сут в зависимости от показателей растворимых комплексов мономеров фибрина (РКМФ) и/или Д-димера.

Ключевые слова: варикотромбофлебит; тромбоз ствола и глубоких вен голени; эндовенозная лазерная коагуляция; радиочастотная абляция.

 

 

Характеристика показників гемостазу при хронічній венозній недостатності у стадії декомпенсації

В. І. Русин, В. В. Корсак, О. М. Кочмарь, С. С. Калинич, О. Т. Девеняк

Ужгородський національний університет

Реферат

Мета. Порівняти показники гемостазу у пацієнтів із хронічною венозною недостатністю (ХВН) у стадії декомпенсації з тромботичними ускладненнями та без них.

Матеріали і методи. Вивчено показники гемостазу 47 пацієнтів із ХВН у стадії декомпенсації, у яких кров забирали з центрального та реґіонарного кровотоку. До 1-ї групи включили 27 пацієнтів із ХВН у стадії декомпенсації, ускладненій гострим варикотромбофлебітом (ГВТФ); до 2-ї групи (контрольна) — 20 пацієнтів із ХВН у стадії декомпенсації без тромботичних ускладнень.

Результати. Показники гемостазу реґіонарного кровотоку у пацієнтів 1-ї та 2-ї групи значно більше відрізняються, ніж показники гемостазу центрального кровотоку.

Висновки. Зміни гемостазу у пацієнтів з ГВТФ мають переважно локальний характер.

Ключові слова: хронічна венозна недостатність; гемостаз; варикотромбофлебіт.

 

 

Можливості інструментальних методів діагностики у виборі лікувальної тактики у пацієнток із варикозним розширенням вен нижніх кінцівок і таза

О. Є. Швед, О. І. Наболотний, Ю. М. Гупало, В. Г. Гур’янов

Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини Державного управління справами, м. Київ

Реферат

Мета. Розробити алгоритм передопераційної діагностики поєднаного варикозного розширення вен нижніх кінцівок (НК) і таза з метою вибору та планування хірургічного лікування.

Матеріали і методи. Проаналізовано результати обстеження 301 пацієнтки репродуктивного віку з варикозним розширенням вен НК за період з 2012 по 2017 р.

Результати. Застосування розробленого алгоритму дало змогу діагностувати наявність тазового варикозу з рефлюксом у 14 пацієнток, що було підтверджено результатами флебографії.

Висновки. Чутливість трансвагінального (ТВ) ультразвукового дослідження (УЗД) в діагностиці тазового варикозу становить 100%. На хронічний тазовий біль (ХТБ) скаржаться частіше пацієнтки з несафеновим варикозом.

Ключові слова: синдром тазового повнокровۥ я; несафеновий варикоз; флебографія; емболізація.

 

 

Динаміка показників ендотоксикозу у хворих із розповсюдженим гнійним перитонітом

А. Я. Павляк, О. В. Пиптюк

Івано-Франківський національний медичний університет

Реферат

Мета. Дослідити динаміку показників ендотоксикозу у хворих із розповсюдженим гнійним перитонітом (РГП) у процесі лікування.

Матеріали і методи. У дослідження включено 39 хворих із РГП у термінальній стадії. Хворим у динаміці визначали кількісний вміст ендотоксину в сироватці крові за допомогою LAL-тесту (Лізат амебоцитів Limulus) і оцінювали тяжкість стану на основі клінічних і лабораторних показників. Про перебіг захворювання судили за госпітальною летальністю.

Результати. У хворих із позитивною клінічною динамікою (1-ша група) середні кількісні показники ендотоксикозу достовірно знизилися (р=0,0001). У хворих, які померли (2-га група), в динаміці кількісні показники ендотоксикозу були достовірно вищими в порівнянні з середніми показниками у хворих 1-ї групи (р < 0,05).

Висновки. Ендотоксикоз більше 5 ендотоксичних одиниць (ЕО) в 1 мл сироватки крові впродовж 3 діб після операції є одним із показань до повторного оперативного втручання. LAL-тест у хворих із РГП має статистично значущу прогностичну і діагностичну цінність, що дає підстави рекомендувати його використання як індикатора перебігу патологічного процесу.

Ключові слова: ендотоксикоз; розповсюджений гнійний перитоніт; LAL-тест; госпітальна летальність.

Dynamics of the endotoxicosis indices in patients, suffering extended purulent peritonitis

А. Ya. Pavliak, О. V. Pyptiuk

Іvano-Frankivsk National Medical University

 

 

Острые гинекологические заболевания в неотложной хирургической практике

К. С. Долим, А. Ш. Абдумажидов, З. З. Тухтамурод

Ташкентский медицинский педиатрический институт, Узбекистан

Реферат

Цель. Проанализировать случаи поступления больных с острыми гинекологическими заболеваниями в экстренное хирургическое отделение.

Материалы и методы. С 2012 по 2016 г. в хирургическом отделении оперированы 1702 женщины по поводу острого аппендицита, у 345 (20%)из них выявили различные острые гинекологические заболевания, потребовавшие неотложного хирургического вмешательства.

Результаты. Правильный диагноз гинекологической патологии до операции был установлен у 82 (24%) из 345 больных. У остальных наличие острой гинекологической патологии было установлено во время операции. Всем этим больным выполнено экстренное оперативное вмешательство.

Выводы. Нередко дифференциальный диагноз острой хирургической и гинекологической патологии труден. Для дифференциации острого аппендицита  от гинекологической острой патологии, помимо специальных методов исследования, важен тщательный сбор гинекологического анамнеза.

Ключевые слова: острый аппендицит; апоплексия; экстренная хирургия.

 

 

Оцінка ефективності лікування поранених із вогнепальними поліструктурними ушкодженнями верхніх кінцівок

С. С. Страфун1, Н. О. Борзих1, Я. В. Цимбалюк2

1Інститут травматології та ортопедії НАМН України, м. Київ,

2Національний медичний університет імені О. О. Богомольця МОЗ України, м. Київ

Реферат

Мета. Оцінити результати та виявити фактори ризику низької ефективності лікування поранених з вогнепальними поліструктурними ушкодженнями верхніх кінцівок (ВК).

Матеріали і методи. Функцію ВК у 220 поранених, що склали генеральну сукупність дослідження, оцінювали із залученням двох взаємодоповнюючих методик: DASH (Disability of the Arm, Shoulder and Hand Outcome Measure) та системи AOOS у модифікації І. М. Курінного. Результати за обома підходами повністю узгоджуються, що підтверджує їх кореляційний аналіз: r=0,883 — до лікування, r=0,964 — після лікування.

Результати. Підтверджено ефективність запропонованої тактики хірургічного лікування поранених з вогнепальними поліструктурними ушкодженнями ВК, яка полягала в об’єднанні декількох етапів реконструктивно-відновних втручань, що об’єктивізовано визначеними показниками приросту функції кінцівки.

Висновки. Простежена залежність відновлення функції ВК від терміну між отриманням поранення та початком реконструктивно-відновних втручань у закладах IV рівня та обґрунтована за показником приросту функції його вища ефективність, коли зазначені строки становили менше 30 діб. Оцінено ступінь ризику негативного впливу факторів на відновлення функції ВК.

Ключові слова: вогнепальні поранення верхньої кінцівки; втрата функції; приріст функції.

 

 

Досвід лікування дітей з післяопераційними інтраабдомінальними інфільтратами

М. Г. Мельниченко, В. В. Антонюк

Одеський національний медичний університет

Реферат

Мета. Підвищення ефективності лікування післяопераційних інтраабдомінальних інфільтратів (ПІІ) у дітей шляхом використання розробленої програми комплексного лікування.

Матеріали і методи. Накопичено досвід лікування 150 дітей з ПІІ. Проведено порівняльний аналіз ефективності розробленої програми комплексного лікування.

Результати. Встановлено, що розроблена програма комплексного стаціонарного лікування ПІІ забезпечує добрий результат у 83,0% дітей. Використання внутрішньоосередкової потенційованої антибіотикотерапії у поєднанні з ендоректальною протизапальною терапією в комплексному лікуванні дітей з ПІІ приводило до скорочення строків зникнення основних клінічних ознак на 5 — 8 діб, а строків перебування хворих у стаціонарі — на 6 — 8 діб.

Висновки. Застосування розробленої програми комплексного стаціонарного лікування знижувало частоту абсцедування ПІІ у дітей у 4,4 разу, а використання первинної лапароскопії — у 1,3 — 1,7 разу.

Ключові слова: діти; післяопераційні інтраабдомінальні інфільтрати; лікування.

 

 

Вплив методів резекції на структурно-функціональні зміни підшлункової залози

К. Г. Валіхновська

Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ

Реферат

Мета. Порівняти зміни в тканинах підшлункової залози (ПЗ) після експериментальних оперативних втручань, виконаних з використанням стандартної хірургічної техніки та електрозварювання.

Матеріали і методи. В умовах експерименту виконували резекцію ПЗ у білих лабораторних щурів з використанням стандартної хірургічної техніки та електрокоагулятора «Патонмед ЕКВЗ-300» в режимі зварювання. Тканину ПЗ досліджували безпосередньо після виконання операції та через 3, 7 та 21 добу.

Результати. Після резекції, виконаної з використанням стандартної хірургічної техніки, виникали альтеративні зміни, що супроводжувались циркуляторними розладами навколо ділянок деструкції панкреатоцитів, процес набував каскадного характеру з формуванням вогнищ колікваційного некрозу. Часткове відновлення функціонального стану паренхіматозних клітин з помірним згасанням у стромі проявів запалення та мікросудинної реакції спостерігали на 21-шу добу.

У зоні резекції безпосередньо після електрозварювання тканина ущільнювалась внаслідок компресії та випаровування рідини. Проте на 3-тю та 7-му добу площа некротизованої внаслідок термічного пошкодження паренхіми була менша, ніж після застосування стандартної техніки. Ділянка коагуляційного некрозу, що утворилася в результаті термічного впливу, зменшувалась у розмірах за рахунок заміщення сполучною тканиною та резорбції макрофагами.

Висновки. Після використання стандартної хірургічної техніки в ранні терміни виникало більш виражене запалення з домінуванням нейтрофільної інфільтрації та швидше наростав об’єм новоутвореної сполучної тканини, ніж після електрозварювання, що в пізні терміни могло призвести до формування значного об’єму рубцевої тканини. Після електрозварювання в новоутвореній тканині формувались протоки, чого не спостерігали після використання стандартної хірургічної техніки.

Ключові слова: резекція підшлункової залози; електрозварювання; коагуляційний некроз.

Impact of the resection method on the structure-functional changes in pancreatic gland

  1. K. G. Valikhnovska

Shupyk National Medical Academy of Postgraduate Education, Kyiv

 

Первый опыт флуоресцентной холангиографии при лапароскопической холецистэктомии

А. В. Малиновский, М. Н. Майоренко, Н. Н. Чернов, Д. В. Кудинов, М. Ю. Шигимага

Одесский национальный медицинский университет

First experience of a fluorescent cholangiography in laparoscopic cholecystectomy

  1. A. V. Malynovskyi, M. N. Majorenko, N. N. Chernov, D. V. Kudinov, M. J. Shigimaga

Odessa National Medical University

 


Статью подготовил и отредактировал: врач-хирург Пигович И.Б.

Полезно:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Купить другую книгу из каталога

Медицинский сайт Surgeryzone

© 2010  
Информация не является указанием для лечения. По всем вопросам обязательна консультация врача.




Adblock detector