медицинский портал

Разделы медицины

  • Информация
    • Акушерство и гинекология
    • Детская хирургия
    • Гастроэнтерология
    • Колопроктология
    • Нейрохирургия
    • Онкология
    • Отоларингология
    • Пластическая хирургия
    • Сосудистая хирургия
    • Травматология и ортопедия
    • Урология
    • Флебология
    • Хирургия
    • Эндокринология
    • Препараты
    • Пациентам
▼ Я покупаю ссылки здесь ▼

Клінічна хірургія — 2018 — Грудень

Пост опубликован: 20.02.2019

Шляхи підвищення ефективності хірургічного лікування хворих з новоутвореннями легенів

В. В. Бойко1,2, В. В. Кріцак1, А. Г. Краснояружський1,2, В. Г. Грома1,2, Д. В. Мінухін2, Д. О. Євтушенко2

Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України, м. Харків,

Харківський національний медичний університет

Реферат

Мета. Визначити ефективність ендоскопічної бронхосанації для профілактики до- та післяопераційних ускладнень у хворих з новоутвореннями легенів.

Матеріали і методи. Вивчено ефективність ендоскопічної фотодинамічної терапії за розробленою авторами методикою з уведенням у трахеобронхіальне дерево водного розчину барвника метиленового синього в концентрації 0,04%, опроміненого лазером з довжиною хвилі 0,63 мкм, самостійної і в поєднанні зі стандартною протизапальною терапією як передопераційної підготовки трахеобронхіального дерева у хворих з раком легенів. У дослідження включено 181 пацієнта з раком легенів II-III стадії, морфологічно підтвердженим, та супутнім ендобронхітом.

Результати. За даними аналізу титру і характеру патогенної мікрофлори в просвіті бронхіального дерева після проведеної передопераційної підготовки встановили, що у разі застосування самостійної ендоскопічної бронхосанації у 55 (87%) спостереженнях патогенної мікрофлори не було. У разі поєднання фотодинамічної бронхосанації зі стандартною терапією патогенну мікрофлору не виявлено у 52 хворих. У разі стандартної підготовки без використання лазерної терапії мікрофлори не виявили лише в 44,8% спостережень. Поряд з метаплазією слизової оболонки бронхів у ряду досліджуваних хворих визначали диспластичні зміни бронхіального епітелію різного ступеня вираженості. Самостійна ендоскопічна бронхосанація приводила до достовірного зниження загальної частоти дисплазії епітелію бронхів у хворих до 36,1%, у поєднанні зі стандартною протизапальною терапією — до 42,4%.

Висновки.  Застосування ендоскопічної фотодинамічної бронхосанації за запропонованою методикою в передопераційному періоді у хворих з метою корекції супутнього ендобронхіту як самостійної, так і в поєднанні зі стандартною протизапальною терапією приводить до зменшення частоти ендобронхіальних ускладнень після оперативного лікування раку легенів у порівнянні з контрольною групою. Ендоскопічна бронхосанація супроводжується значним зниженням вираженості ендоскопічних ознак супутнього ендобронхіту і поліпшенням мукоциліарного транспорту. За даними мікробіологічних тестів у 87 — 88% хворих спостерігали повну санацію бронхіального дерева та зникнення основних гістологічних критеріїв запалення, у 67,2 — 100% хворих — відновлення нормальної будови слизової оболонки бронхіального дерева.

Ключові слова: передопераційна підготовка; ендоскопічна фотодинамічна терапія; післяопераційні ускладнення.

 

 

Взаимосвязь маркеров эндотелиальной дисфункции при гнойном холангите у больных с хроническим гепатитом и без хронического гепатита на фоне обтурационной желтухи

А. А. Мамедов, Э. А. Алиева, Н. М. Гасанов, Ф. С. Идрисов, Э. А. Искендеров

Научный центр хирургии имени М. А.Топчибашева, г. Баку, Азербайджанская Республика

Реферат

Цель. Изучение взаимосвязи маркеров эндотелиальной дисфункции при гнойном холангите у больных с хроническим гепатитом и без хронического гепатита на фоне обтурационной желтухи, выявление его раннего перехода в цирроз печени и оптимизация тактики лечения в до- и послеоперационном периоде с оценкой показателей исследуемых лабораторных тестов.

Материалы и методы. Исследование проведено в отношении 15 больных с гнойным холангитом, из них у 9 больных был хронический гепатит, у 6 больных хронического гепатита не было. Из 9 больных с хроническим гепатитом 4 больным противовирусную терапию не проводили, 5 — проводили.

Результаты. Непосредственные результаты проведенного лечебно-диагностического исследования свидетельствуют о сходных проявлениях эндотелиальной дисфункции при гнойном холангите у больных с хроническим гепатитом и без хронического гепатита.

Всем больным с гнойным холангитом выполняли декомпрессию желчных протоков, устраняли причины обтурации, проводили дезинтоксикационную терапию.

По данным корреляционного анализа показателей функционального состояния эндотелия у больных с хроническим гепатитом, получавших противовирусную терапию, улучшение отметили на 10-е сут, через 1 мес оно было более выраженным, чем у больных, не получавших противовирусную терапию.

У 6 больных с гнойным холангитом без хронического гепатита своевременное хирургическое, дезинтоксикационное лечение совместно с озонотерапией привело к улучшению показателей функционального состояния эндотелия на 10-е сут, через 1 мес они приблизились к норме.

Выводы. Своевременное выявление эндотелиальной дисфункции при гнойном холангите у больных с хроническим гепатитом и без хронического гепатита способствует раннему прогнозированию его перехода в стадию цирроза печени и правильному выбору тактики лечения в до- и послеоперационном периоде. Подытожив полученные данные, можно сделать вывод о том, что при гнойном холангите у больных с хроническим гепатитом целесообразно проведение противовирусной терапии до и после операции.

Ключевые слова: маркеры эндотелиальной дисфункции; гнойный холангит; противовирусная терапия.

 

 

Критерії об’єму локальної резекції підшлункової залози у хворих з хронічним фіброзно-дегенеративним панкреатитом

О. Є. Каніковський, І. В. Павлик, І. В. Олійник, О. Л. Маховський

Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова

Реферат

Мета. Обґрунтування об’єму локальної резекції підшлункової залози (ПЗ) та розробка алгоритму хірургічного лікування хронічного фіброзно-дегенеративного панкреатиту (ХФДП).

Матеріали і методи. Проаналізовано результати хірургічного лікування 69 хворих з ХФДП, ускладненим синдромом панкреатичної гіпертензії. У 6 хворих виконали локальну резекцію ПЗ за Frеy, у 2 – за Izbicki, у 52 — за Frеy-Izbicki, у 9 — панкреатодуоденальну резекцію.

Результати. Перевагу надавали комбінованій операції Frеy-Іzbicki у зв’язку з тим, що вона уможливлює в повній мірі видалити пейсмейкер хронічного панкреатиту – зону максимального фіброзу ПЗ. Післяопераційні ускладнення виникли у 17,4% хворих. Після операції ніхто з хворих не помер.

Висновки. Після операції Frеy-Izbicki частота виникнення рецидиву панкреатичної гіпертензії менша на 11,1%.

Ключові слова: хронічний панкреатит; панкреатична гіпертензія.

 

Хірургічне лікування поєднаної патології анального каналу і прямої кишки з використанням сучасних високочастотних електрохірургічних та радіохірургічних апаратів

М. П. Захараш1, В. В. Балицький2,3, О. Г. Курик4

1Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ,

2Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова,

3Хмельницька обласна лікарня,

4Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини ДУС, м. Київ

Реферат

Мета. Покращення результатів хірургічного лікування пацієнтів з поєднаною патологією анального каналу (АК) і прямої кишки (ПК) шляхом застосування високочастотних (ВЧ) електрохірургічних (ЕХ) апаратів «ERBE ICC 200», «ЕФА»,  «KLS Martin» та апарата радіохвильової (РХ) хірургії «Surgitron» і їх порівняльна характеристика.

Матеріали і методи. Проаналізовані результати лікування 564 пацієнтів з поєднаною патологією АК і ПК з використанням ВЧ ЕХ апаратів «ERBE ICC 200», «ЕФА», «KLS Martin» та апарата РХ хірургії «Surgitron».

Результати. Дослідженням встановлено, що застосування ВЧ ЕХ апаратів «ERBE ICC 200», «ЕФА», «KLS Martin» та апарата РХ хірургії «Surgitron» зменшує тривалість операції до (20 ± 5) хв, об’єм інтраопераційної крововтрати до (20 ± 10) мл, потребу в наркотичних аналгетиках до (2 ± 1) мл, строки стаціонарного лікування до (5 ± 1) доба.

Висновки. Використання ВЧ ЕХ апаратів «ERBE ICC 200», «ЕФА», «KLS Martin» та апарата РХ хірургії «Surgitron» забезпечує скорочення тривалості операції, зменшення об’єму крововтрати під час операції, інтенсивності больового синдрому в післяопераційному періоді, а також незначну глибину некрозу тканин (від 0,055 до 0,43 мм), що обумовлює хороший косметичний результат операції.

Ключові слова: високочастотні електрохірургічні апарати «ERBE ICC 200»; «ЕФА», «KLS Martin»; апарат радіохвильової хірургії «Surgitron»; поєднана патологія; анальний канал; пряма кишка.

 

 

Роль операции продольной резекции желудка в обеспечении гликемического контроля у пациентов с сахарным диабетом 2-го типа и ожирением

Т. Омаров, С. Салахова, А. Ибрагимова, Н. Байрамов

Азербайджанский медицинский университет, г. Баку,

Реферат

Цель. Изучить корреляцию между контролем уровня гликемии и степенью снижения индекса массы тела у пациентов после бариатрической операции.

Материалы и методы. Проведен контроль уровня обмена глюкозы у 84 пациентов с предиабетом и сахарным диабетом 2-го типа, страдающих патологическим ожирением, после операции уменьшения желудка.

Результаты. Из 84 пациентов у 30 (35,7%) продолжительность заболевания сахарным диабетом 2-го типа составляла 1 год, у 27 (32,1%) – 10 лет, у 12 (14,3%) — более 10 лет. У 15 (17,9%) пациентов диагностирован предиабет. При изучении антропометрических показателей отмечено снижение массы тела на 38% после операции по сравнению с исходными показателями. Индекс массы тела (ИМТ) снизился с 46,8 (41,3 – 54,3) до 27,6 (25,4 – 30,9) кг/м2 (р = 0,001). Через 2 года после операции общее снижение массы тела по сравнению с исходными показателями составило 42%, а ИМТ снизился до 26,8 (23,1 – 28,4) кг/м2. Ремиссия сахарного диабета 2-го типа в сроки наблюдения 1 — 3 года отмечена у 82 (98,6%) пациентов (уровень гликированного гемоглобина менее 6,0%, глюкозы натощак менее 5,6 ммоль/л).

Выводы. Результаты проведенного исследования показали, что продольная резекция желудка у больных с сахарным диабетом 2-го типа эффективна не только для уменьшения ИМТ, но и для коррекции метаболического синдрома. В послеоперационном периоде у них наблюдали стабильность показателей гликемии и углеводного обмена.

Ключевые слова: чрезмерное ожирение; рукавная гастрэктомия; шунтирование желудка; сахарный диабет 2-го типа; бариатрическая хирургия.

 

 

Досвід виконання лапароскопічних операцій у хворих із грижами стравохідного отвору діафрагми та гастроезофагеальною рефлюксною хворобою

Б. О. Матвійчук, А. А. Гураєвський, А. Р. Стасишин

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Реферат

Мета. Аналіз результатів хірургічного лікування хворих з грижами стравохідного отвору діафрагми (ГСОД) і гастроезофагельною рефлюксною хворобою (ГЕРХ).

Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 245 пацієнтів з ГСОД та ГЕРХ, оперованих у клініці хірургії та ендоскопії факультету післядипломної освіти Університету з 2004 по 2018 р. Жінок було 114, чоловіків — 131, середній вік пацієнтів становив (49 ± 3,18) року, середній індекс маси тіла – 32,9 кг/м2.

З метою діагностики ГСОД та ГЕРХ аналізували скарги хворого, анамнез захворювання, виконували езофагогастродуоденоскопію, рентгеноскопію травного каналу та органів грудної порожнини, проводили добовий рН-моніторинг стравоходу, визначали вміст кальцію у слині. Для стандартизованого опитування та анкетування пацієнтів використовували анкету Лікерта, шкали DeMeester та розраховували індекс якості життя (Gastro Intestinal Quality of Life Index). Зміни у стравоході, викликані рефлюкс-езофагітом, описували відповідно до Лос-Анджелеської класифікації (1994).

Результати. ГСОД діагностовано у 229 (93,5%) хворих: ковзну — у 203 (88,6%), параезофагеальну — у 3 (1,3%), змішану — у 23 (10,0%). ГЕРХ виявлено у 93,1% пацієнтів. У 170 (69,4%) пацієнтів виконано лапароскопічну фундоплікацію за Ніссеном, у 24 (9,8%) – фундоплікацію за Tупе, у 51 (20,8%) – операцію за Ніссеном у власній модифікації (Пат. №59772). Середня тривалість операції становила (90 ± 25) хв. На етапі опанування методики інтраопераційне ускладнення (ушкодження селезінки з кровотечею) зафіксовано у 3 (1,2%) пацієнтів. Післяопераційний період ускладнився пневмотораксом у 2 (0,8%) пацієнтів.

Висновки. З метою попередження рецидивів захворювання слід враховувати такі фактори ризику, як тип, розмір грижі, виділення та висічення грижового мішка, вибір методу герніопластики та фундоплікації, ожиріння, наявність ускладнень ГЕРХ. Правильний вибір типу операційного лікування та адекватний обсяг операції уможливлюють покращення результатів лікування хворих з ГСОД та ГЕРХ.

Ключові слова: грижа стравохідного отвору діафрагми; гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; лапароскопічні операції.

 

 

Хірургічні аспекти коморбідної патології: симультанні операції під час лапароскопічної герніопластики

К. Ю. Пархоменко

Харківський національний медичний університет

Реферат

Мета. Вивчення частоти супутньої хірургічної патології та симультанних операцій під час лапароскопічного лікування гриж різної локалізації.

Матеріали і методи. Проаналізовано частоту та структуру симультанних операцій під час лапароскопічної герніопластики, виконаної 222 хворим протягом 2016 – 2018 рр.

Результати. Симультанні операції виконали у 54,2% хворих. У структурі симультанних операцій переважали лапароскопічна холецистектомія та адгезіолізис. Операції з приводу поєднаної гінекологічної та урологічної патології становили 21% від загальної кількості симультанних операцій. Не виявлено суттєвого впливу симультанних операцій на частоту розвитку ускладнень та строки лікування хворих у стаціонарі.

Висновки. Хворим, яким має бути виконана герніопластика, необхідне ретельне передопераційне обстеження із залученням суміжних спеціалістів. За наявності поєднаної хірургічної патології симультанне оперативне втручання повинна виконувати бригада хірургів, які опанували відповідною методикою операції.

Ключові слова: лапароскопічна герніопластика; поєднана патологія; симультанні операції; безпосередні результати.

 

 

Трансплантація аутологічних стовбурових клітин, виділених із жирової тканини, в комплексному лікуванні хронічної ішемії нижніх кінцівок

В. Г. Мішалов1, Н. Ю. Літвінова1, О. І. Кефелі – Яновська1, В. А. Черняк1, Д. Є. Дубенко1, Є. А. Джалілова2, О. І. Азаров1, Р. Ф. Камінський1

1Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ,

2Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Реферат

Мета. Дослідити ефективність використання аутологічних стовбурових клітин у лікуванні хворих з критичною хронічною ішемією нижніх кінцівок (ХІНК).
Матеріали і методи.
З 2012 по 2015 р. проведено лікування 41 хворого з ХІНК. Чоловіків було 22 (53,7%), жінок — 19 (46,3%). У 1-й групі (основній) 21 (51,2%) пацієнт отримував стандартний курс лікування з використанням аутологічних мезенхімальних стовбурових клітин. У 2-й групі (контрольній) 20 (49,8%) пацієнтів отримували стандартний курс консервативного лікування простагландинами групи Е1 (ПГЕ1). Результати досліджували, вимірюючи кісточково-плечовий індекс, показники лазерної дуплексної флоуметрії та дистації ходьби.

Результати. Впродовж однорічного спостереження зафіксували достовірне збільшення показника мікроциркуляції у хворих, яких лікували, використовуючи аутологічні мезенхімальні стовбурові клітини, в порівнянні з хворими, які отримали курс терапії ПГЕ1 (р=0,037). Позитивну динаміку показника мікроциркуляції у разі використання ПГЕ1 спостерігали протягом (1,8 ± 0,3) міс, а у разі використання аутологічних мезенхімальних стовбурових клітин показник мікроциркуляції достовірно збільшувався через (2,7 ± 0,4) міс та залишався таким упродовж однорічного спостереження.

Висновки. Розвиток терапевтичного ефекту у групах пацієнтів, яких лікували аутологічними мезенхімальними стовбуровими клітинами та ПГЕ1, не збігався за часом, отже, раціональним можна вважати комплексне лікування з одночасним використанням обох методів та проведенням дозованого фізичного тренування.

Ключові слова: мезенхімальні стовбурові клітини; критична хронічна ішемія нижніх кінцівок; лазерна дуплексна флоуметрія; електрозварювання живих тканин.

 

 

Аналіз безпосередніх результатів ендоваскулярного ендопротезування інфраренальної частини аорти та лікування періопераційних ускладнень

О. А. Власенко

Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ

Реферат

Мета. Проаналізувати результати ендоваскулярного ендопротезування інфраренальної частини аорти та періопераційні ускладнення в залежності від типу конструкції стент-графту.

Матеріали і методи. Основою роботи є аналіз результатів лікування 133 пацієнтів, проведеного за період з листопада 2005 по листопад 2018 р. в ендоваскулярному відділенні Інституту. Біфуркаційні ендопротези «Excluder» Gore, що мають інфраренальну фіксацію, імплантували 85 (63,9%) пацієнтам (1-ша група). З листопада 2013 р. 48 (36,1%) пацієнтам були імплантовані ендопротези нового покоління «Endurant-II» Medtronic з додатковою металевою структурою, яка забезпечує супраренальну фіксацію (2-га група).

Результати. На підставі аналізу безпосередніх результатів лікування констатовано, що із 133 пацієнтів жоден не помер і у жодного не виникли небезпечні для життя ускладнення за умови індивідуального підбору ендопротезу з урахуванням анатомії аневризми. Технічно успішною імплантація була у 98,8% пацієнтів 1-ї та у 100% пацієнтів 2-ї групи. Частота повторних втручань у найближчому післяопераційному періоді становила 2,25%.

Висновки. Стент-графти останнього покоління, які можливо застосовувати у пацієнтів зі складною анатомією інфраренальної частини аорти, забезпечують значне зниження крововтрати завдяки вдосконаленій системі доставки. Технічний успіх і тривалість операції залежать не тільки від типу ендопротеза, а й від досвіду оператора як загального, так і з використання конкретної моделі.

Ключові слова: аневризма інфраренальної частини аорти; ендопротезування аорти; ендопротікання.

 

 

Морфологічні особливості репаративного процесу в зоні трофічних венозних виразок нижніх кінцівок за умов застосування аутоплазми, збагаченої тромбоцитами

І. Д. Дужий, В. М. Попадинець, А. М. Романюк, А. С. Ніколаєнко, О. В. Кравець, В. В. Сікора, М. С. Линдін

Сумський державний університет

Реферат

Мета. Дослідити стан регенерації тканин у зоні трофічних виразок венозного ґенезу.

Матеріали і методи. Протягом 2017 р. на базі хірургічного відділення Сумського обласного клінічного госпіталю ветеранів війни проведено лікування 57 хворих з трофічними виразками нижніх кінцівок шляхом застосування аутоплазми, збагаченої тромбоцитами (АПЗТ).

Результати. На 20-ту добу від початку лікування у хворих основної групи площа виразкового дефекту зменшувалась на 45,8% у порівнянні з вихідними даними, у хворих контрольної групи — лише на 31,4%, що в 1,4 разу менше (p < 0,05).

Висновки. Покращення регенерації тканин у зоні виразки за рахунок епідермізації скорочує строки її епітелізації у разі застосування АПЗТ у 2,3 разу.

Ключові слова: трофічна виразка; хронічна венозна недостатність; аутоплазма, збагачена тромбоцитами; подопланін; СД31.

 

 

Залежність виникнення післяопераційної когнітивної дисфункції від глибини анестезії у хворих після коронарного шунтування

С. М. Судакевич1,2, О. А. Лоскутов1,2,  І. П. Шлапак  2, О. К. Носовець3, Б. М. Тодуров1,2

1Інститут серця МОЗ України, м. Київ,

2Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ,

3Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», м. Київ

Реферат

Мета. Проаналізувати залежність виникнення післяопераційної когнітивної дисфункції (ПОКД) від глибини анестезії у хворих після оперативного втручання з приводу ішемічної хвороби серця (ІХС) — коронарного шунтування в умовах штучного кровообігу.

Матеріали і методи. Шунтування коронарних судин виконано 79 пацієнтам з ІХС, яких розподілили на дві групи за єдиним критерієм — в залежності від глибини анестезії під час перфузії. До 1-ї групи увійшли пацієнти, у яких під час анестезії показник біспектрального аналізу (BIS) утримувався на рівні менше 40, до 2-ї – на рівні від 40 до 55. До оперативного втручання, на 7-й день та через 3 міс після нього в обох групах застосовували нейрокогнітивні тести: шкалу оцінки психічного статусу (Mini Mental state examination — ММSЕ), а також тести за методикою Grooved pegboard і за методикою Trial Making Test Part A.

Результати. Застосування тесту MMSE продемонструвало, що пацієнти 1-ї групи на 7-й день після операції набирали на 7,8% (14,2; 5,6), а через 3 міс – на 3,8% (7,3; 3,4) менше балів у порівнянні з кількістю балів, яку вони набирали до операції. Пацієнти 2-ї групи на 7-й день після операції набирали на 4,3% (-8,3; 4,3) менше балів, а загальна кількість балів, яку вони набирали через 3 міс, не відрізнялася від загальної кількості балів, набраної ними до операції (-5,3; 0). Застосування тесту візуальної уваги (Trial making test Part A) показало, що пацієнти 1-ї групи на 7-й день після операції витрачали на виконання тестового завдання на 13,8% (11; 16,5), а через 3 міс — на 3,3% (0; 5,7) більше часу у порівнянні з доопераційними показниками. У 2-й групі на 7-й день після операції пацієнти витрачали на виконання тесту на 3% (-2,4; 5,7) більше часу, а через 3 міс — на 2,6% (3,7; 2,9) менше часу, ніж до операції. Результати тестування за методикою Grooved pageboard були такими. Пацієнти 1-ї групи на 7-й день після операції витрачали на виконання тесту на 8% (5,5; 10,9), а через 3 міс — на 4,8% (2,5; 9,4) більше часу, ніж до оперативного втручання, пацієнти 2-ї групи – відповідно 7,1 (5,2; 12,3) та 3,6% (2,4; 9,8).

Висновки. Результати клінічних досліджень у хворих після виконання коронарного шунтування показали, що під час штучного кровообігу показники BIS на рівні 40 – 55 відповідають оптимальній глибині анестезії, що є запорукою зменшення частоти виникнення ПОКД у ранньому періоді та через 3 міс після оперативного втручання. Фактором ризику виникнення ПОКД під час шунтування коронарних артерій в умовах штучного кровообігу є показники BIS менші 40.

Ключові слова: глибина анестезії; штучний кровообіг; когнітивна дисфункція; аортокоронарне шунтування.

 

 

Показники гемодинаміки при артропластиці кульшового суглоба в умовах різних методів знеболювання

В. І. Коломаченко

Харківська медична академія післядипломної освіти

Реферат

Мета. Порівняння гемодинамiчних профілів пацієнтів при артропластиці кульшового суглоба (КС) в умовах різних методів знеболювання.

Матеріали і методи. У 132 пацієнтів у ході виконання артропластики КС оцінювали показники гемодинаміки в періопераційному періоді в залежності від методики інтраопераційної анестезії та післяопераційної аналгезії.

Результати. На тлі спінальної анестезії спостерігали суттєве зниження артеріального тиску (АТ) з тенденцією до брадикардії, що потребувало вазопресорної підтримки. Загальна анестезія супроводжувалась досить стабільним рівнем АТ з епізодами тахікардії. Найбільш стабільною була гемодинаміка на тлі паравертебральної і каудальної епідуральної анестезії та блокад нервів (поперекового сплетення та сідничного нерва). В післяопераційному періоді гемодинаміка була найбільш стабільною на тлі пролонгованих реґіональних методів аналгезії.

Висновки. Пролонговані паравертебральні блоки є оптимальним варіантом знеболювання при артропластиці КС з точки зору забезпечення гемодинамічної стабільності.

Ключові слова: артропластика кульшового суглоба; гемодинаміка, аналгезія; анестезія.

 

 

Вплив монополярного та біполярного методів резекції на відновні процеси в підшлунковій залозі

О. Ю. Усенко1,2, К. Г. Валіхновська1, І. М. Савицька2, В. О. Кропельницький2

1Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ,

2Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ

Реферат

Мета. Порівняти особливості зміни тканин підшлункової залози після експериментальних хірургічних втручань, виконаних з використанням стандартної хірургічної техніки та біполярного і монополярного зварювання.

Матеріали і методи. В умовах експерименту виконували резекцію підшлункової залози у білих лабораторних щурів з використанням стандартної хірургічної техніки, високоенергетичного електрохірургічного інструмента в біполярному режимі, високоенергетичного електрохірургічного інструмента в монополярному режимі. Гістологічні дослідження залози проводили безпосередньо після виконання операції та через 3, 7, 21 добу із застосуванням світлооптичного мікроскопа Leica DМ500.

Результати. Після застосування стандартної хірургічної техніки в ранні терміни виникало більш виражене запалення та швидше наростав об’єм новоутвореної сполучної тканини, ніж після використання електрохірургічних методів у біполярному та монополярному режимах. Після обох видів електрорезекції в новоутвореній тканині на 7-му добу формувались протоки, чого не спостерігали після використання стандартної техніки. Після резекції, виконаної за допомогою монополярного зварювання, утворювався менш щільний коагуляційний прошарок, ніж після застосування біполярного методу. Через 21 добу в зоні резекції формувався більш значний об’єм сполучної тканини та зберігалися більш виражені ознаки запалення, ніж після використання біполярного методу.

Висновки. У разі використання біполярної та монополярної техніки резекції скорочується тривалість виконання оперативного втручання, зменшується ризик виникнення кровотечі, утворюється більш герметичне з’єднання на резектованій поверхні, не ускладнюються процеси  відновлення.

Ключові слова: резекція підшлункової залози; коагуляційний некроз; електрохірургія; біполярне зварювання; монополярне зварювання.

 

 

Корекція десикації очеревини, зумовленої карбоксиперитонеумом та гострою тонкокишковою непрохідністю в експерименті

Б. І. Слонецький¹, М. І. Тутченко², І. В. Вербицький¹

¹Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ,

²Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ

Реферат

Мета. Дослідити окремі особливості стану парієтальної очеревини під впливом напруженого карбоксиперитонеуму у тварин з 12-годинною гострою тонкокишковою непрохідністю (ГТКН).

Матеріали і методи. Проаналізовані результати дослідження стану парієтальної очеревини у 36 білих щурів-самців в умовах напруженого карбоксиперитонеуму. У тварин 1-ї групи застосовували карбоксиперитонеум, створюючи внутрішньочеревний тиск 9 – 10 мм рт. ст., протягом 2 год з фракційною його зміною через 20 хв протягом 10 с. У тварин 2-ї групи, на відміну від 1-ї, дослідження проводили в умовах 12-годинної ГТКН. Тваринам 3-ї групи, на відміну від 2-ї, попередньо вводили чотирикомпонентну дисперсну суміш з експозицією 15 хв.

Результати. Через добу після застосування напруженого карбоксиперитонеуму у піддослідних тварин спостерігали зменшення товщини парієтальної очеревини до (25,76 ± 2,32) мкм, середнього діаметра ядер мезотеліоцитів до (5,46 ± 0,48) мкм та чисельної щільності мезотеліоцитів до (12,96 ± 1,09) на 1 мм2, що поєднувалось зі зростанням концентрації різнофазних токсичних продуктів ліпопероксидації та проявами антиоксидантної ферментопатії. Дані процеси суттєво поглиблювались в умовах 12-годинної ГТКН. Застосування чотирикомпонентної дисперсної суміші суттєво ослаблювало агресивні наслідки внутрішньочеревних чинників та сприяло зростанню компенсаторних властивостей парієтальної очеревини.

Висновки. Використання двогодинного напруженого карбоксиперитонеуму призводить до десикації парієтальної очеревини у піддослідних тварин та підвищує в ній концентрацію токсичних продуктів ліпопероксидації і знижує концентрацію супероксиддисмутази та каталази, що вірогідно погіршується в умовах 12-годинної ГТКН. Внутрішньочеревне введення чотирикомпонентної дисперсної суміші вірогідно підвищує протекторні властивості парієтальної очеревини в умовах 12-годинної ГТКН.

Ключові слова: карбоксиперитонеум; експеримент; кишкова непрохідність; парієтальна очеревина.

 

 

Вплив антиадгезивних гелів на основі гіалуронату натрію на формування інтраперитонеальних спайок в експерименті

М. Г. Мельниченко, В. О. Ситнікова, А. А. Квашніна

Одеський національний медичний університет

Реферат

Мета. Вивчити вплив антиадгезивних гелів (ААГ) на основі гіалуронату натрію на формування інтраперитонеальних спайок в експерименті.

Матеріали і методи. Дослідження проведено на 45 статевозрілих щурах (самцях і самках) лінії Wistar масою тіла 200 – 250 г. На першому етапі створювали модель інтраабдомінального спайкоутворення, на другому — вивчали вплив ААГ на основі гіалуронату натрію на інтраабдомінальне спайкоутворення в асептичних умовах та в умовах інфікування.

Результати. У тварин, яким після створення моделі інтраабдомінального спайкоутворення в умовах інфікування застосували локальну аплікацію концентрованого гелю (10 мг/мл) на основі гіалуронату натрію, спостерігали достовірно більш низькі показники тяжкості інтраабдомінального спайкоутворення (р < 0,01) за всіма шкалами оцінки. Повна обробка черевної порожнини ААГ істотно запобігала тяжкості і поширеності післяопераційних перитонеальних спайок (р < 0,05). За наявності перитоніту тяжкістьспайкового процесу була оцінена в середньому в 2,14 бала (0; 5) за шкалою Matoba, поширеність – в 1,0 бала (0; 2) за шкалою Hoffman, що також достовірно нижче у порівнянні з контрольною групою – відповідно 5,17 (3; 7) та 2,17 (2; 3) бала.

Висновки. Аплікація гелю гіалуронату натрію в концентрації 10 мг/мл на ділянки перитонеального пошкодження є ефективним способом профілактики післяопераційного інтраабдомінального спайкоутворення в експерименті. Зрошення черевної порожнини гелем гіалуронату натрію в концентрації 5 мг/мл зменшує тяжкість та поширеність післяопераційного спайкоутворення в асептичних умовах та за наявності перитоніту в експерименті. Локальна аплікація гелю гіалуронату натрію в концентрації 5 мг/мл не чинить статистично значущого пригнічення спайкоутворення.

Ключові слова: антиадгезивні гелі; гіалуронат натрію; перитонеальні спайки; експеримент.

 

 

Правові аспекти хірургічної корекції статевої належності в Україні

А. М. Біляков, Н. М. Ергард, П. Ф. Музиченко

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ

Реферат

Мета. Аналіз сучасного стану правового забезпечення хірургічної корекції статевої належності в Україні.

Матеріали і методи. Проаналізовано Постанову Верховної Ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон», статті 42, 51 Основ законодавства України про охорону здоров’я, Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 3 лютого 2011 р. №60 «Про удосконалення надання медичної допомоги особам, які потребують зміни (корекції) статевої належності» та Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 5 жовтня 2016 р. №1041 «Про встановлення медико-біологічних та соціально-психологічних показань для зміни (корекції) статевої належності та затвердження форми первинної облікової документації й інструкції щодо її заповнення», (далі – Наказ МОЗ України від 5 жовтня 2016 р. №1041)

Результати. Досі залишається актуальним питання правового супроводу корекції (зміни) статевої належності в Україні і немає єдиного принципу дотримання певного алгоритму дій лікаря-хірурга під час лікування хірургічних хворих, хоча відповідно до Наказу МОЗ України від 5 жовтня 2016 р. №1041 процедура отримання дозволу для корекції статевої належності стала дещо спрощеною. Однак положення цього наказу й дотепер викликають дискусії і можуть мати наслідки правового характеру для лікаря-хірурга, який виконує свої службові обов’язки.

Висновки. Діяльність МОЗ України, спрямована на приведення у відповідність до світових стандартів правової регламентації зміни (корекції) статевої належності, потребує не лише державної підтримки та запровадження відповідних програм, а й подальшої законодавчої ініціативи з метою закріплення даних положень на державному рівні щодо осіб, стать яких є невизначеною.

Ключові слова: хірургія; нормативно-правова база; транссексуал; гендерна політика.

 

 

Анапластична великоклітинна лімфома, асоційована з грудними імплантатами

І. М. Мотузюк1, О. І. Сидорчук1, М. С. Кротевич2, П. Л. Понятовський1, Є. В. Костюченко1

1Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ,

2Національний інститут раку, м. Київ

Аnaplastic large cell lymphoma, аssociated with the mammary gland implants

І. М. Моtuziuk1, О. І. Sydorchuk1, М. S. Кrotevych2, P. L. Poniatovskyi1, E. V. Коstiuchenko1

1Bogomolets National Medical University, Kyiv

2National Cancer Institute, Kyiv

 

 

Морфофункціональне обгрунтування тазової тонкокишкової резервуарної конструкції нового типу

В. М. Мельник, О. І. Пойда, А. А. Кадір

Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ

Моrphofunctional substantiation of the pelvic small-intestinal reservoir construction of a new type

  1. V. М. Меlnyk, О. І. Poyda, А. А. Qаdir

 

 

Внутрішньокісткове судинне утворення як причина тяжкої спонтанної кровотечі

С. В. Коломієць, В. І. Шинкевич

Українська медична стоматологічна академія, м. Полтава

Intraosseal vascular tumor as a cause of spontaneous hemorrhage

  1. V. Коlomiiets, V. І. Shynkevych

Ukrainian Medical Stomatological Academy, Poltava

 

 

ЛАВРИК Андрій Семенович

(до 60-річчя від дня народження)

Lavryk Аndriy Semenovych

(tо 60th anniversary)

 


Статью подготовил и отредактировал: врач-хирург Пигович И.Б.

Видео:

Полезно:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Купить другую книгу из каталога

Медицинский сайт Surgeryzone

© 2010  
Информация не является указанием для лечения. По всем вопросам обязательна консультация врача.




Adblock detector