медицинский портал

Разделы медицины

  • Информация
    • Акушерство и гинекология
    • Детская хирургия
    • Гастроэнтерология
    • Колопроктология
    • Нейрохирургия
    • Онкология
    • Отоларингология
    • Пластическая хирургия
    • Сосудистая хирургия
    • Травматология и ортопедия
    • Урология
    • Флебология
    • Хирургия
    • Эндокринология
    • Препараты
    • Пациентам

Клінічна хірургія — 2018 — березень

Лікування внутрішньочеревних інфекцій: рекомендації консенсусної конференції WSES (2016)

І. А. Криворучко, О. Ю. Усенко, В. В. Бойко, С. А. Андреєщев, Н. М. Гончарова, В. В. Шафранский

 

Застосування високочастотного електрохірургічного апаратА “ERBE ICC 200” для лікування пацієнтів з поєднаною патологією анального каналу і прямої кишки

М. П. Захараш, В. В. Балицький, О. Г. Курик

Реферат

Мета. Покращення результатів хірургічного лікування пацієнтів з поєднаною патологією (ПП) анального каналу і прямої кишки шляхом використання апарата високочастотної електрохірургії (ВЧЕХ) “ERBE ICC 200”.

Матеріали і методи. Проаналізовані результати лікування  164 пацієнтів з ПП анального каналу і прямої кишки з використанням апарата ВЧЕХ “ERBE ICC 200”.

Результати. Встановлено, що при використанні апарата ВЧЕХ “ERBE ICC 200” зменшуються тривалість операції — до (20 ± 5) хв, об’єм крововтрати — до (15 ± 5) мл, потреба в наркотичних аналгетиках до (2 ± 1) мл, тривалість стаціонарного лікування — до (5 ± 1) доба.

Висновки. Застосування апарата ВЧЕХ “ERBE ICC 200” приводить до скорочення тривалості операції, зменшення крововтрати під час операції, а також інтенсивності болю в післяопераційному періоді. Використання даної хірургічної технології забезпечує незначну глибину некрозу тканин — (0,286 ± 0,15) мм та косметичність операції.

Ключові слова: поєднана патологія; анальний канал; пряма кишка; апарат високочастотної електрохірургії “ERBE ICC 200”.

 

 

Лапароскопическая холецистэктомия при остром калькулезном холецистите у больных, ранее оперированных на органах брюшной полости

Н. В. Черкова

Реферат

Цель. Изучение эффективности дооперационной диагностики и лапароскопических методов коррекции спаечной болезни (СБ) у больных с острым калькулезным холециститом (ОКХ).

Материалы и методы. Проведен анализ эффективности дооперационной диагностики и лапароскопических методов коррекции СБ у 110 пациентов с ОКХ, ранее перенесших оперативные вмешательства на органах брюшной полости.

Результаты. Диагностическая ценность сонографии при СБ высокая. Использование ультразвукового скальпеля (УЗС) у больных с выраженными местными воспалительными изменениями тканей в области желчного пузыря и сопутствующей СБ имеет преимущества.

Выводы. Применение УЗС — наиболее эффективный и безопасный метод рассечения спаек и разъединения инфильтрата при ОКХ.

Ключевые слова: рассечение спаек; острый калькулезный холецистит; лапароскопическая холецистэктомия; ультразвуковой скальпель.

 

 

Можливості хірургічного лікування аспергільозу легень

М. С. Опанасенко, О. Е. Кшановський, Б. М. Конік, О. В. Терешкович, М. І. Калениченко, Л. І. Леванда

Реферат

Мета. Поділитися власним досвідом хірургічного лікування аспергільозу легень.

Матеріали і методи. За останні 10 років у клініці перебували 14 хворих з аспергільозом легень. У 11 (78,6%) хворих діагностовано аспергілому легені, у 3 (21,4%) — інвазивний аспергільоз після проведення біопсії легені. Резекційні втручання виконані 8 (57,1%) пацієнтам з аспергіломою. Відмовлено в операції внаслідок значних дихальних розладів 3 (21,4%) хворим. Середній вік пацієнтів — (42,6 ± 15,7) року. Всі пацієнти до і після оперативного втручання отримували специфічну протигрибкову терапію.

Результати. Виконано такі оперативні втручання: 3 (37,5%) плевропульмонектомії, 4 (50,0%) лобектомії, 1 (12,5%) типову резекцію піраміди та S3 справа. У 1 (12,5%) пацієнтки під час оперативного втручання виконано інтраплевральну торакопластику. Середня тривалість операції склала (235,6 ± 77,6) хв, середня інтраопераційна крововтрата — (314 ± 331,9) мл.

Висновки. Хірургічне лікування аспергільозу легень є досить складним завданням і має багато невирішених питань. Систематизація власного досвіду та досвіду, про який повідомляють інші дослідники, дає змогу покращити результати лікування.

Ключові слова: легеневий аспергільоз; аспергілома; резекція; торакопластика.

 

Віддалені результати хірургічного лікування хворих з ранніми стадіями недрібноклітинного раку легені

О. П. Колеснік, А. І. Шевченко, А. В. Каджоян, О. М. Левик, В. О. Кузьменко

Реферат

Мета. Оцінити ефективність повної систематичної медіастинальної лімфодисекції (ПМЛД) у пацієнтів з ранніми стадіями недрібноклітинного раку легені (НДКРЛ).

Матеріали і методи. Оперовані 254 хворі з НДКРЛ І, ІІ стадій. Повна дисекція лімфатичних вузлів (ЛВ) середостіння (N2) виконана у 81 пацієнта. Втручання полягало у видаленні ЛВ з боку пухлини: праворуч — усіх паратрахеальних, біфуркаційних, параезофагеальних ЛВ і легеневої зв’язки. Ліворуч паратрахеальні ЛВ не видаляли, але обов’язково виконували дисекцію ЛВ аортального вікна.

Результати. Дослідженням виявлено, що виконання ПМЛД збільшувало загальну 5-річну виживаність хворих з раком легені І стадії (р = 0,02). Виконання ПМЛД у хворих з НДКРЛ під час пульмонектомії у 3,4 разу збільшувало загальну 5-річну виживаність пацієнтів (р < 0,001). Призначення ад’ювантної поліхіміотерапії (АПХТ) пацієнтам з НДКРЛ ІІ стадії, яким виконували неповну медіастинальну лімфодисекцію (НМЛД), статистично достовірно збільшувало 5-річну виживаність пацієнтів.

Висновки. Виконання ПМЛД значно збільшує 5-річну виживаність пацієнтів з ранніми стадіями НДКРЛ.

Ключові слова: недрібноклітинний рак легені; ранні стадії; хірургічне лікування; лімфодисекція; виживаність.

 

 

Эмболизация воротной вены чрескожным чресселезеночным доступом у пациентов с распространенными очаговыми заболеваниями печени

В. А. Кондратюк

Реферат

Цель. На основании анализа собственного опыта применения селезеночного портального доступа определить его возможности в качестве альтернативы контрлатеральному чреспеченочному доступу.

Материалы и методы. Проанализированы результаты предоперационной эмболизации ветвей воротной вены (ЭВВВ) у 11 пациентов с распространенными опухолями печени с использованием чресселезеночного портального доступа.

Результаты. Чресселезеночный портальный катетерный доступ прост, безопасен, однако в связи с индивидуальными анатомическими особенностями селезенки этот тип доступа возможен у 61% пациентов, нуждающихся в нем.

Выводы. Чресселезеночный портальный доступ может быть использован у пациентов, нуждающихся в ЭВВВ, которым невозможно выполнить портальный доступ через часть печени, запланированную для удаления.

Ключевые слова: эмболизация воротной вены; обширная резекция печени; чресселезеночный портальный доступ.

 

 

Повышение эффективности спленэктомии в хирургической гематологии

Л. Н. Душик

Реферат

Цель. Повышение качества хирургического лечения гематологических больных.

Материалы и методы. Проведено комплексное обследование 102 больных с заболеваниями системы крови, которым была показана спленэктомия (СЭ). Особое внимание уделяли всестороннему дооперационному обследованию для выбора доступа к селезенке. Изменили тактику доступа при лапароскопической спленэктомии (ЛСЭ), во время СЭ использовали ультразвуковой скальпель (УЗС) и прошивающий аппа­рат.

Результаты. Анализ полученных результатов СЭ у гематологических больных показал, что выбор доступа зависит от многих причин, которые можно установить до операции. Планирование способа СЭ по совокупным данным ультразвукового исследования (УЗИ) и компьютерной томографии (КТ), изменение тактики доступа при ЛСЭ, использование УЗС и прошивающего аппарата во время операции позволяют улучшить качество хирургического лечения гематологических пациентов.

Выводы. УЗИ и КТ играют важную роль при планировании способа СЭ, позволяя избежать случаев конверсии. Изменение тактики доступа при ЛСЭ, а также сочетанное применение УЗС и прошивающего аппарата для выполнения СЭ предупреждают развитие осложнений.

Ключевые слова: предоперационное планирование; прошивающий аппарат; спленэктомия; ультразвуковой скальпель.

 

Летальність у хворих з ускладненим синдромом діабетичної стопи з проявами сепсису згідно з рекомендаціями «Sepsis-3»

С. Д. Шаповал, О. В. Трибушний, І. Л. Савон

Реферат

Мета. Провести порівняльний аналіз показників летальності у хворих із сепсисом на тлі ускладненого синдрому діабетичної стопи (СДС) з урахуванням протоколу Погоджувальної конференції (1992) та рекомендацій ІІІ Міжнародного консенсусу з визначення сепсису та септичного шоку («Sepsis-3»).

Матеріали і методи. Ретроспективно та проспективно проаналізовано 938 історій хвороб пацієнтів з ускладненим СДС. У 92 (9,8%) пацієнтів захворювання було обтяжене сепсисом. Згідно з рекомендаціями «Sepsis-3» використовували нову шкалу під час обстеження біля ліжка — qSOFA.

Результати. Аналіз летальних випадків з урахуванням рекомендацій «Sepsis-3» показав, що деякі форми септичного процесу віднесені до ускладнених невиправдано, тобто їх кількісна оцінка за шкалою qSOFA не перевищувала 1 бала. Це дало можливість визначити сепсис причиною смерті у 5 (11,9%) хворих, а септичний шок (СШ) — у 37 (88,1%).

Висновки. Впровадження рекомендацій «Sepsis-3» в клінічну практику дасть змогу уникнути розбіжностей у постановці діагнозу. За допомогою шкали qSOFA можна швидко і без значних матеріальних витрат диференціювати сепсис і СШ.

Ключові слова: синдром діабетичної стопи; сепсис; летальність; рекомендації «Sepsis-3».

 

 

Зміни судин мікроциркуляторного русла шкіри та м’язів у хворих з ішемічною формою синдрому діабетичної стопи

С. М. Діденко, В. Ю. Субботін, О. В. Каленська, Л. В. Каленська, І. М. Савицька, Ю. М. Гупало, О. Є. Швед, Д. Ю. Шаповалов

Реферат

Мета. Виявити характерні зміни кровоносних судин шкіри та м’язів, а також базальних мембран епідермісу і судин у хворих з ішемічною формою синдрому діабетичної стопи (СДС) та провести морфометричну оцінку для визначення ключових критеріїв різних стадій цукрового діабету (цД).

Матеріали і методи. Досліджені 24 зразки шкіри та м’язів нижніх кінцівок (НК) хворих з ішемічною формою СДС на тлі стенотично-оклюзійного ураження артерій НК. Проведені морфологічні, імуногістохімічні дослідження для виявлення маркера проліферативної активності Кі-67 та маркера судинного процесу й базальних мембран колагену IV типу. Вимірювали та порівнювали товщину базальних мембран епідермісу та кровоносних судин, діаметр судин гемомікроциркуляторного русла (ГМцР) шкіри та м’язів, відсоток експресованих базальних кератиноцитів.

Результати. Зміни ГМцР скелетних м’язів були більш виражені, ніж зміни ГМцР шкіри, про що свідчили результати розподілу ШИК-позитивних сполук та колагену IV типу в базальних мембранах епідермісу та стінках кровоносних судин.

Висновки. На тлі діабетичної ангіопатії (ДА) у шкірі хворих рівень проліферації кератиноцитів знижувався до 25,8%.

Збільшення експресії маркера колагену IV типу, супроводжувалось потовщенням базальних мембран епідермісу в 2,7 та кровоносних судин в 3,1 разу.

Накопичення колагену IV типу та глікозованих сполук призводило до звуження просвіту всіх судин, особливо судин ГМцР. Внутрішній діаметр судин ГМцР у шкірі зменшувався: артеріол — на 39%, венул — на 28%, капілярів — на 49%. Внутрішній діаметр судин ГМцР у м’язах також зменшувався: артеріол — на 45%, венул — на 38%, капілярів — на 51%.

У скелетних м’язах звуження просвіту судин ГМцР було більш виражене, ніж у шкірі, та супроводжувалось більш вираженими патологічними проявами в цих тканинах.

Ключові слова: цукровий діабет; синдром діабетичної стопи; ангіопатія; базальні мембрани; гемомікроциркуляторне русло.

 

 

Сравнительная оценка результатов различных хирургических бариатрических операций

Т. Омаров, С. Салахова, А. Ибрагимова, Н. Байрамов

Реферат

Цель. Сравнить результаты выполнения за 5 лет бариатрических хирургических операций у пациентов с ожирением среди населения Азербайджана.

Материалы и методы. Бариатрические хирургические операции выполнены у 104 пациентов с ожирением среди населения Азербайджана. Средний возраст пациентов — 33,1 года, средний индекс массы тела (ИМТ) — 57,5 кг/м2. Проведен сравнительный анализ различных технических модификаций, послеоперационных осложнений. Больных обследовали до и через 1, 3, 6 и 12 мес после операции. В динамике исследовали ИМТ, проявления диабета, гипертонии, синдрома апноэ во сне и жировой дистрофии печени.

Результаты. У 88 (84,6%) пациентов, которым выполнена стандартная лапароскопическая слив гастрэктомия (ЛСГ), в течение первых 6 мес масса тела уменьшилась в среднем на (39,5 ± 11,5) кг. У 12 (11,5%) больных после желудочного шунтирования (2 (1,9%) выполнено желудочное шунтирование по Ру, 8 (7,6%) — желудочное минишунтирование, 2 (1,9%) — СЛИВ и шунтирование по Ру) масса тела уменьшилась на (46 ± 14) кг, а в течение 6-12 мес наблюдали эффективное ее увеличение, в среднем на (33,5 ± 8,5) кг. У 1 (1%) больного была выполнена в другой клинике дупликация желудка. Масса тела за год уменьшилась на 20 кг и остановилась. В связи с этим больной обратился в нашу клинику. Ему выполнена операция уменьшения желудка. Масса тела уменьшилась на 36 кг. У 3 (2,9%) больных, которые по истечении 2 лет после операции набрали массу тела, повторно выполнили СЛИВ гастрэктомию. В последующем у этих больных отмечено удовлетворительное уменьшение массы тела.

Выводы. После ЛСГ уменьшение массы тела у больных с тяжелым ожирением наиболее удовлетворительное, также отсутствуют нарушения витаминного баланса, динамика сопутствующей патологии положительная, что дает основание считать этот способ наиболее надежным. Однако после операции шунтирования упомянутые показатели выше и при диабете II типа эта методика наиболее эффективна. Но с учетом анатомии и физиологии слив гастрэктомия является идеальной операцией, поскольку при неэффективном снижении массы тела в будущем есть возможность применить другую методику, кроме того, эта операция также приемлема для больных, у которых нет диабета II типа.

Ключевые слова: тяжелая форма ожирения; слив гастрэктомия; желудочное шунтирование; антрумэктомия; пилорический сфинктер.

 

 

Разработка методов численного анализа динамики функциональной активности спинного мозга у пациентов, перенесших осложненную спинальную травму

Ю. Е. Педаченко, А. С. Нехлопочин

Реферат

Цель. Разработка методов численного анализа оценки неврологического статуса пациентов, перенесших позвоночно-спинномозговую травму (ПСМП).

Материалы и методы. На основании клинических наблюдений рассмотрены возможные варианты математической интерпретации динамики восстановления неврологического статуса и регресса неврологических расстройств.

Результаты. Разработаны методы расчета параметров «Динамика восстановления неврологического статуса» и «Динамика восстановления неврологических расстройств», характеризующих различные сферы регресса функционального дефицита у пациентов с травматическим поражением спинного мозга (СМ).

Выводы. Предложенные методы численного анализа могут использоваться для определения целесообразности и эффективности различных методов хирургической и медикаментозной коррекции у пациентов с ПСМП.

Ключевые слова: неврологический статус; травма спинного мозга; численный анализ; динамика восстановления.

 

 

Порівняння онкологічних результатів нефректомії та резекції нирки у лікуванні хворих із раком нирки стадій T1b та T2

В. М. Григоренко, А. П. Онищук, М. В. Вікарчук, Р. О. Данилець, А. П. Нестерчук, О. О. Банас, Л. В. Перета

Реферат

Мета. Продемонструвати можливості органозберігаючого хірургічного лікування у хворих з нирково-клітинним раком (НКР) стадій T1b-T2N0M0 та порівняти онкологічні результати резекції нирки (РН) та нефректомії (НЕ).

Матеріали і методи. З 2012 по 2015 р. з приводу НКР клінічних стадій T1b-T2N0M0 прооперовано 167 хворих: РН виконана 79 (47,0%) хворим (1-ша група), НЕ — 88 (53%) хворим (2-га група).

Результати. Обидві групи статистично не відрізнялись за віком та статтю. В 1-шій групі середній розмір пухлини дорівнював 5,7 см, у 2-гій — 8,7 см (р=0,002). Середній спостереження склав 49,1 міс — у 1-шій групі, 46,9 міс — у 2-гій групі (р=0,4). Рецидив за час спостереження виявлено у 16 хворих: у 6 (7,6%) — у 1-шій групі, у 10 (11,3%) — у 2-гій. У 1-шій і 2-гій групах 5-річна безрецидивна виживаність становила 93,1 та 90,8% (р=0,315), 5-річна загальна виживаність — 89,7 та 90,4% (р=0,929), 5-річна канцерспецифічна виживаність — 91,6 та 89,5% (р=0,414) відповідно.

Висновки. Онкологічні результати РН та НЕ однакові в хірургічному лікуванні НКР стадій T1b-T2N0M0. Основним критерієм для вибору операції з приводу НКР є не розміри пухлини, а особливості її розташування та кількість залишкової функціональної паренхіми.

Ключові слова: нирково-клітинний рак; резекція нирки.

 

 

Ефективність місцевого застосування антимікробних засобів з програмованим вивільненням антисептика в рани пацієнтів з опіковою травмою

В. І. Нагайчук, Г. К. Палій, О. А. Назарчук, І. М. Вовк, Д. В. Дмитрієв

Реферат

Мета. Вивчити динаміку вмісту клітинних елементів та ступінь мікробної колонізації (МК) опікових ран у гострому періоді опікової хвороби при застосуванні антимікробної композиції (АМК) з програмованим вивільненням декаметоксину (ДКМ).

Матеріали і методи. Досліджували цитологічно (метод ранових відбитків), мікробіологічно (кількісна, якісна ідентифікація мікроорганізмів — МО) загоєння опікових ран ІІІ ступеня (3, 7, 14, 21-ша доба). У групі спостереження (n=32) застосовували засоби з програмованим пролонгованим вивільненням ДКМ; у групі порівняння (n=29) — повідон-йод.

Результати. A. baumannii, P. aeruginosa найчастіше колонізували опікові рани. При застосуванні АМК встановлено зменшення МК ран (14-та доба — log 5,5 КУО/мл; 21-ша доба — log 2,4 КУО/мл), раннє (3, 7-ма доба) збільшення вмісту фагоцитуючих клітин (p < 0,001), маркерів регенерації (p < 0,05) та зменшення запального компонента з 14-ї доби. У групі порівняння визначали дегенеративний фагоцитоз на 7-му добу і пролонгацію запального компонента з 21-шої доби.

Висновки. Застосування АМК з програмованим вивільненням ДКМ ефективно зменшує МК, сприяє прискоренню репарації ран.

Ключові слова: антимікробні засоби; антисептики; опіки; рани; загоєння ран.

 

 

Особенности тактики многоэтапного хирургического лечения открытых переломов

Н. Л. Анкин, Т. М. Петрык, В. А. Ладыка

Реферат

Цель. Изучить путем сравнения результаты применения при ОП классической тактики и тактики многоэтапного хирургического лечения, обсудить вопросы выбора метода фиксации ОП и возможности раннего закрытия обширных ран и дефектов мягких тканей.

Материалы и методы. Проанализированы результаты лечения 286 пациентов с ОП костей верхних и нижних конечностей в ортопедо-травматологическом центре Киевской областной клинической больницы за период с 2008 по 2016 г. Применяли классические методы и тактику многоэтапного хирургического лечения.

Результаты. Оценивали результаты хирургического лечения ОП костей верхних и нижних конечностей с использованием балльной шкалы Neer-Grantham-Shelton. Хорошие результаты получены у 54,84% пациентов 1-й группы и у 80,28% пациентов 2-й группы.

Выводы. Успех лечения ОП зависит от ранней госпитализации, ранней радикальной хирургической обработки, стабильной фиксации сломанной кости, применения рациональных доз антибиотиков, коррекции иммунологического статуса. Одними из наиболее спорных и нерешенных остаются проблемы выбора метода фиксации ОП и раннего закрытия раны.

Ключевые слова: открытый перелом; открытый перелом костей голени; замена метода фиксации; аппарат внешней фиксации.

 

Вплив анестезії та післяопераційної аналгезії на ранню мобілізацію пацієнтів після артропластики кульшового суглоба

В. І. Коломаченко

Реферат

Мета. Аналіз впливу анестезії та післяопераційної (ПО) аналгезії на здатність пацієнтів рухатись після артропластики кульшового суглоба (КС).

Матеріали і методи. У 150 пацієнтів оцінювали дистанцію, яку вони проходили за 6 хв, протягом трьох діб після артропластики КС в залежності від методики інтраопераційної (ІО) анестезії та ПО аналгезії.

Результати. Пацієнти, яких оперували з використанням паравертебральної блокади в поєднанні з каудальною епідуральною анестезією, демонстрували кращі результати 6-хвилинного тесту в порівнянні з пацієнтами, яких оперували під загальною анестезією, в умовах провідникової анестезії та під спінальною анестезією. В післяопераційному періоді пацієнти, які отримували тривалу паравертебральну аналгезію, краще долали відстань за 6 хв порівняно з пацієнтами, яким застосовували системне введення опіоїдів та епідуральну аналгезію.

Висновки. Паравертебральна блокада сприяє ранньому фізичному відновленню пацієнтів після артропластики КС.

Ключові слова: хірургія кульшового суглоба; анестезія; аналгезія; здатність рухатись.

 

 

Порівняльний аналіз динаміки рівня спастичності паретичної кінцівки щура на тлі відкритої проникної травми спинного мозку з тривалою персистенцією біосумісного стороннього тіла в каналі хребта

В. І. Цимбалюк, В. В. Медведєв, Ю. Ю. Сенчик, Н. Г. Драгунцова

Реферат

Мета. Порівняти динаміку рівня спастичності паретичної кінцівки щура на тлі тривалої компресії травмованого спинного мозку (СМ) стороннім тілом.

Матеріали і методи. Як первинні цифрові дані використано емпіричний матеріал, отриманий у ряді попередніх досліджень (В. І. Цимбалюк і співавтори, 2016, 2017), виконаних на зрілих білих безпородних щурах-самцях віком 5,5 міс та масою тіла 300 г (інбредна лінія, похідна породи Wistar). Експериментальні групи: група 1 (n=16) — травма СМ, група 2 (n=10) — аналогічна травма СМ та негайна імплантація у зону ураження стороннього тіла. Модель травми — лівобічний половинний перетин (ЛПП) на рівні Т11. Для моніторингу показника спастичності (ПС) паретичної кінцівки використовували шкалу Ashworth; розраховували щотижневий приріст ПС, прискорення приросту та проводили статистичний аналіз у межах програмного пакета STATISTICA 10.0.

Результати. У групі 1 найбільший приріст ПС паретичної кінцівки спостерігали протягом 2 — 4-го та 7-го тижнів експерименту, у групі 2 — протягом 1-го та 5-го тижнів. Перша фаза приросту ПС у групі 2 може бути наслідком глутаматергічного впливу на денервовані мотонейрони в контексті компресійної ішемії тканини СМ, відтермінування другої фази — наслідком відтермінованої реалізації залежного від серотонінового рецептора 5-НТ механізму спастичності.

Висновки. Компресія СМ стороннім тілом потенціює ранні глутаматергічні механізми і відтерміновує маніфестацію пізніх залежних від 5-НТ механізмів спастичності.

Ключові слова: відкрите проникне ураження спинного мозку; посттравматична спастичність; приріст та прискорення приросту спастичності; динамічний аналіз.

 

 

Результати лікування наслідків анатомо-функціональних змін нирок і сечоводів, що виникли на тлі моделі гіперактивного сечового міхура

О. І. Яцина, І. М. Савицька, Ф. І. Костєв, С. В. Вернигородський, О. М. Гаврилюк

Реферат

Мета. Вивчення анатомо-функціональних уражень нирок та верхніх сечовивідних шляхів (СВШ) у експериментальних тварин із змодельованим гіперактивним сечовим міхуром (ГСМ) та дослідження їх перетворень внаслідок дії фармакологічних препаратів груп холінолітиків, біофлавоноїдів та селективних агоністів бета-3-адренорецепторів.

Матеріали і методи. Експериментальні дослідження виконані на 200 статевозрілих білих щурах-самках, яким відтворювали модель ГСМ. Після підтвердження створення моделі ГСМ тварини були розділені на чотири групи: контрольну (без лікування), 1-шу (лікування спазмексом), 2-гу (лікування кверцитином), 3-тю (лікування мірабегроном). Для підтвердження функціональних змін усім дослідним тваринам під час експерименту проводили магнітно-резонансну томографію (МРТ) з візуалізацією СВШ за модифікованими нами програмами з магнітно-резонансною урографією (МРУ) в режимі гідрографії до та після застосування діуретика. Після виведення тварин з експерименту були проведені гістологічні дослідження нирок та верхніх СВШ.

Результати. Через 14 діб після введення резерпіну відбувались переважно функціональні зміни без виражених структурних проявів. Через 30 діб зареєстровані зміни, що призводили до патологічної перебудови нирок і СВШ. Після проведеного лікування у всіх тварин спостерігали відновні процеси. Зменшувались прояви дистрофічних змін нефроцитів, покращувались обмінні процеси, зменшувалася товщина базальних мембран (БМ) проксимальних канальців нефронів, покращувалися кровопостачання органа та тонус СВШ.

Висновки. Після проведеного лікування у більшості тварин зміни, що виникли після змодельованого ГСМ, виявилися оборотними. Зменшувались прояви дистрофічних змін нефроцитів, покращувалися обмінні процеси, зменшувалася товщина БМ проксимальних канальців нефронів, покращувалося кровопостачання органа.

Проведені дослідження свідчать про позитивну динаміку та можливість створення ефективних схем для подальшого вдосконалення лікування з використанням досліджених препаратів.

Ключові слова: нирки; верхні сечовивідні шляхи; гіперактивний сечовий міхур; магнітно-резонансна урографія; діурезне навантаження, базальна мембрана.

 

 

Экспериментальное изучение применения церулоплазмина для предотвращения ишемически-реперфузионного повреждения в кожном лоскуте

М. М. Сеид

Реферат

Цель. Изучить в эксперименте эффективность церулоплазмина, применяемого для полного устранения или минимизации ишемически-реперфузионного повреждения, вызывающего некроз кожного лоскута (КЛ).

Материалы и методы. Исследования проведены на 32 белых крысах-самцах линии Sprague Dawley массой тела в среднем 250 г. Животные разделены на 2 группы: группа I (контрольная, n = 8) — интактные животные; группа II (экспериментальная, n = 24). В свою очередь группа II разделена еще на три группы: IIА, IIБ и IIВ. Животным группы IIА церулоплазмин не применяли, ишемию не создавали, но забор КЛ производили. Животным группы IIБ церулоплазмин также не применяли. Этим животным за 30 мин до создания ишемии внутрибрюшинно делали инъекцию сыворотки. Через 30 мин после инъекции на эпигастральные вены и артерии с двух сторон накладывали клипсы на 10 ч. Через 10 ч после появления в лоскуте признаков ишемии клипсы извлекали, артериовенозный кровоток восстанавливался. После этого КЛ проленовыми нитками пришивали к своему месту. Животным группы IIВ за 30 мин до ишемии внутрибрюшинно вводили 60 мг/кг церулоплазмина. После инъекции церулоплазмина на эпигастральные артерии и вены с двух сторон накладывали клипсы, которые по истечении 10 ч извлекали.

Результаты. Некротический участок КЛ в группе IIА составил в среднем (1,8 ± 0,6) см, IIБ — (22,4 ± 3,6) см, IIВ — (4,1 ± 1,1) см.

Ключевые слова: реконструктивная хирургия; ишемия; некроз; белая крыса.

 

Формирование принципов лечения варикозной болезни нижних конечностей — путь длиной в тысячелетия

А. В. Лигоненко

 

Клиническое наблюдение ложного острого живота на фоне тиреотоксического криза

С. Н. Завгородний, А. И. Рылов, М. Б. Данилюк, М. А. Кубрак

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *


Медицинский сайт Surgeryzone

© 2010  
Информация не является указанием для лечения. По всем вопросам обязательна консультация врача.




Adblock detector