медицинский портал

Разделы медицины

  • Информация
    • Акушерство и гинекология
    • Детская хирургия
    • Гастроэнтерология
    • Колопроктология
    • Нейрохирургия
    • Онкология
    • Отоларингология
    • Пластическая хирургия
    • Сосудистая хирургия
    • Травматология и ортопедия
    • Урология
    • Флебология
    • Хирургия
    • Эндокринология
    • Препараты
    • Пациентам
▼ Я покупаю ссылки здесь ▼

Клінічна хірургія — 2018 — №9

Пост опубликован: 07.11.2018

Ендоскопічні транспапілярні втручання в лікуванні хронічного панкреатиту

П. В. Огородник, А. Г. Дейниченко, І. С. Терешкевич, С. І. Щербина, Н. А. Єрмак

Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ

Реферат

Мета. Оцінити результати застосування мініінвазивних транспапілярних технологій для хірургічного лікування хронічного панкреатиту (ХП).

Матеріали і методи. Досліджені результати ендоскопічного лікування 45 пацієнтів з ХП у клініці Інституту з 2007 по 2018 р.

Результати. Віддалені результати лікування в строки 2 — 8 років простежені у 23 пацієнтів. Хороші та задовільні результати лікування отримані у 19 (83%) пацієнтів. Ускладнення ендоскопічних транспапілярних втручань (ЕТПВ) виникли у 8 (17,8%) хворих.

Висновки. ЕТПВ при ХП є безпечною та ефективною альтернативою стандартним хірургічним операціям, оскільки після їх застосування у більшості хворих зникають явища протокової гіпертензії та зменшується больовий синдром.

Ключові слова: хронічний панкреатит; головна протока підшлункової залози; стентування.

 

 

Раннє ентеральне харчування в хірургічному лікуванні гострого ускладненого панкреатиту

В. П. Андрющенко, Д. В. Андрющенко, В. В. Куновський, Ю.С. Лисюк

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Реферат

Мета. Оцінити ефективність раннього ентерального харчування (РЕХ) у хворих із гострим ускладненим панкреатитом (ГУП), визначивши його зміст та вдосконаливши методики реалізації.

Матеріали і методи.  Вивчено результати РЕХ у 82 хворих із ГУП. Виокремлено дві групи пацієнтів — основну (n=58), у комплексі лікування котрих реалізовували РЕХ у до- та післяопераційному періодах, і порівняльну (n=24). Для проведення РЕХ встановлювали зонд під час фіброгастроскопії в початковий відділ тонкої кишки (у 25 хворих), субопераційнної назогастроінтестинальної інтубації кишки (у 12) та формування єюностоми за Вітцелем (у 21), що виявилось найбільш ефективним і відповідало принципам Fast track хірургії.

Результати. Застосовували поживні харчові суміші в поєднанні з пробіотиками та коректорами метаболізму. Застосування РЕХ у хворих із ГУП сприяло більш швидкому відновленню моторно-евакуаторної функції тонкої кишки, нормалізації рівнів лейкоцитів та білків крові, нівелюванню мікроструктурних змін слизової оболонки та «очищенню» гнійно-некротичного вогнища.

Висновки. РЕХ у хворих із ГУП є ефективним компонентом хірургічного лікування в до- та післяопераційному періодах.

Ключові слова: гострий ускладнений панкреатит; раннє ентеральне харчування.

 

 

Клінічна та морфологічна характеристика пейсмейкера хронічного панкреатиту

О. Є. Каніковський, І. В. Павлик, І. В. Олійник

Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова

Реферат

Мета. Клінічно та морфологічно обгрунтувати поняття пейсмейкера хронічного панкреатиту (ХП).

Матеріали і методи. Проаналізовано результати хірургічного лікування 181 хворого з ХП, ускладненим синдромом панкреатичної гіпертензії.

Результати. З больовим синдромом типу В, що опосередковано вказує на тотальний тяжкий фіброз підшлункової залози (ПЗ), госпіталізовані 24,5% пацієнтів. Клінічно у всіх цих хворих виявлені множинні стриктури головної протоки ПЗ, інструментально — тканинний тиск спротиву (ТТС) понад 26,7 кПа (200 мм рт. ст.) та гістологічно — площа сполучнотканинних полів сягала (81,4 ± 6,62)%. Таким чином, пейсмейкером ХП слід вважати стриктуру  — зону максимального фіброзу та кальцеутворення головної протоки ПЗ і, що є основним, проток другого та третього порядків. Головка ПЗ була пейсмейкером ХП тільки у 83,8% спостережень, перешийок або тіло та хвіст ПЗ — у 16,2%.

Висновки. Ключовим у хірургічному лікуванні ХП є широке висічення стриктури (зони фіброзу) ПЗ, що забезпечує виконання комбінованої локальної резекції ПЗ за Frey-Izbicki, після якої частота виникнення рецидиву панкреатичної гіпертензії менша на 11,1%.

Ключові слова: пейсмейкер хронічного панкреатиту.

 

 

Оцінка якості життя хворих похилого та старечого віку після мініінвазивних оперативних втручань з приводу гострого калькульозного холециститу та холедохолітіазу

С. І. Саволюк1, Б. В. Свиридюк2, О. В. Іванько3

1Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ,

2Київська міська клінічна лікарня № 8,

3Київська міська клінічна лікарня № 1

Реферат

Мета. Дослідити якість життя (ЯЖ) хворих похилого та старечого віку після виконаних мініінвазивних оперативних втручань.

Матеріали і методи. Проаналізовані показники фізичного та психологічного компонентів ЯЖ, оцінені за опитувальником Outcomes Study Short Fait (SF-36) у 255 хворих похилого та старечого віку із гострим холециститом (ГХ) у поєднанні з холедохолітіазом після мініінвазивного хірургічного лікування. Вибір способу корекції патології жовчовивідних шляхів залежав від клініко-морфологічної форми захворювання та вихідного соматичного статусу хворих.

Результати. Показники фізичного компонента ЯЖ пацієнтів основної групи через 3 міс після операції були достовірно вищі порівняно з аналогічними показниками пацієнтів контрольної групи (р < 0,05). Показники психологічного компонента ЯЖ були вищі також у хворих основної групи (р > 0,05). Показники фізичного та психологічного компонентів ЯЖ у хворих основної та контрольної груп через 6 міс після оперативного втручання достовірно не відрізнялися.

Висновки. Після застосування мініінвазивних лапароскопічних методик показники фізичного та психологічного компонентів ЯЖ, оцінені за опитувальником SF-36, кращі. ЯЖ хворих зі збереженою функцією великого сосочка дванадцятипалої кишки (ВСДПК) вища.

Ключові слова: жовчнокам’яна хвороба; якість життя; гострий холецистит; холедохолітіаз; лапароскопічна холецистектомія; мінідоступ.

 

 

Хірургічне лікування мітрального стенозу, ускладненого масивним тромбозом лівого передсердя

В. В. Попов

Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова, м. Київ

Реферат

Мета. Проаналізувати особливості хірургічного лікування мітрального стенозу, ускладненого масивним тромбозом лівого передсердя.

Матеріали і методи. Аналізовану групу склали 344 пацієнти, прооперовані в Інституті. Масивним тромбоз лівого передсердя вважали, коли тромботичні маси займали не менше третини його об’єму, не рахуючи вушка.

Результати. Госпітальна летальність після заміни мітрального клапана становила 4,2% та прямо залежала від ступеня тромбозу лівого передсердя (р < 0,05). Після відкритої мітральної комісуротомії госпітальної летальності не спостерігали, що свідчить про доцільність видалення тромботичної матриці.

Висновки. Під час операції з приводу масивного тромбозу лівого передсердя важливо повністю видалити материнську основу тромботичної вистілки та ліквідувати вушко лівого передсердя, що суттєво знижує ризик летальності та тромбоемболічних ускладнень на госпітальному етапі. Комп’ютерна томографія голови та органів черевної порожнини перед операцією є обов’язковою умовою для виключения непомітної тромбоемболії.

Ключові слова: масивний тромбоз лівого передсердя; протезування мітрального клапана; відкрита мітральна комісуротомія; штучний кровообіг.

 

 

Особенности ультразвуковой характеристики сосудистых мальформаций головы и шеи

С. П. Галич, А. А. Гуч, О. А. Гиндич, Я. П. Огородник

Национальный институт хирургии и трансплантологии имени А. А. Шалимова НАМН Украины, г. Киев

Реферат

Цель. Использование инструментальных методов исследования для проведения дифференциальной диагностики различных типов врожденных сосудистых мальформаций (ВСМ) головы и шеи.

Материалы и методы. В клинике обследованы 86 пациентов с различными типами ВСМ головы и шеи за период с 2008 по 2018 г. Всем пациентам проведены ультразвуковое исследование (УЗИ) в серошкальном режиме и цветовое дуплексное ангиосканирование (ЦДАС) для определения пиковой систолической (ПССК) и линейной (ЛСК) скорости кровотока, а также индекса циркуляторного сопротивления (RI) и индекса пульсации (PI) по основным магистральным артериям головы и шеи.

Результаты. У пациентов с артериовенозными мальформациями (АВМ) ПССК составила (96,57 ± 8,54) см/с, ЛСК — (46,33 ± 5,59) см/с, у пациентов с капиллярными (КМ) и венозными (ВМ) мальформациями — (57,53 ± 4,63) и (28,78 ± 3,45) см/с соответственно.

Выводы. С использованием ЦДАС возможно проводить дифференциальную диагностику различных типов ВСМ.

Ключевые слова: врожденная сосудистая мальформация; цветовое дуплексное ангиосканирование; пиковая систолическая скорость кровотока; индекс циркуляторного сопротивления; индекс пульсации.

 

 

Кровозбереження в хірургічному лікуванні мітральної хвороби серця

Б. М. Гуменюк, В. В. Попов

Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН України, м. Київ

Реферат

Мета. Дослідження сучасних можливостей безкровної техніки хірургічного лікування мітральних вад серця (МВС) в умовах штучного кровообігу (ШК).

Матеріали і методи. Обстежено 727 пацієнтів з МВС. Всіх пацієнтів розподілили на дві групи: основну та порівняльну. Основну групу склали 637 пацієнтів, у яких застосовували різні варіанти кровозбереження без переливання препаратів крові, без використання селсейвера, гемоконцентруючих колонок та ультрафільтрації крові; порівняльну — 90 пацієнтів, яким переливали препарати крові. Описано методику забезпечення анестезії та перфузійних заходів під час заміни мітрального клапана, а також особливості управління інфузійною терапією під час операції в умовах ШК.

Результати. У пацієнтів основної групи частота післяопераційних інфекційних ускладнень становила 1,2%, порівняльної — 9,9%, середня тривалість перебування на штучній вентиляції легенів — (6,7 ± 2,3) та (12,3 ± 8,4) год відповідно, середня тривалість перебування в реанімаційному відділенні — (58,4 ± 12,4) та (116,3 ± 45,2) год відповідно (р < 0,05). Об’єм інтраопераційної крововтрати в основній групі був значно меншим, ніж у порівняльній: (261,2 ± 33,8) та (533,1 ± 131,6) мл відповідно (р < 0,05).

На всіх етапах операції та в післяопераційному періоді рівень гемоглобіну залишався в межах компенсації, що відповідало безпечному рівню кисневої ємкості крові.

Висновки. Впровадження інтраопераційних варіантів резервування аутокрові без використання препаратів донорської крові, селсейвера та гемоконцентруючих колонок не супроводжувалось зниженням доставки і споживання кисню та розвитком лактат-ацидозу.

Удосконалена методика анестезіологічного забезпечення полягала в

проведенні інфузійно-трансфузійної терапії (стимуляція діурезу, контроль водного балансу, поєднання гострої нормоволемічної гемодилюції (ГНГ) із ШК і зниження гемодилюції за рахунок ретроградного заповнення оксигенатора аутокров’ю); використанні методів ексфузії аутокрові і їх комбінацій, зміні тактики інфузійної гемостатичної терапії; контролі центрального венозного тиску (ЦВТ) і підтримці середнього артеріального тиску (АТср) за різних методів ексфузії аутокрові.

Впровадження описаної методики забезпечило добрий клінічний ефект без трансфузійних ускладнень на госпітальному етапі.

Ключові слова: штучний кровообіг; методика кровозбереження без використання донорської крові; корекція мітральної вади.

 

 

Діабетична мікроангіопатія у хворих із цукровим діабетом та хронічною критичною ішемією нижньої кінцівки

С. М. Діденко1, О. В. Каленська1, Л. В. Каленська1, В. Ю. Субботін1, І. М. Савицька2, Ю. М. Гупало3, О. Є. Швед3, Д. Ю. Шаповалов3

1Клінічна лікарня «Феофанія» Державного управління справами, м. Київ,

2Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ,

3Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини Державного управління справами, м. Київ

Реферат

Мета. Дослідити кількісні характеристики ураження судин гемомікроциркуляторного русла (ГМЦР) шкіри у хворих із цукровим діабетом (ЦД) та хронічною критичною ішемією нижньої кінцівки (ХКІНК) і з’ясувати можливість їх використання в клінічній практиці.

Матеріали і методи. Для імуногістохімічного та гістологічного дослідження із 165 парафінових блоків шкіри, підшкірної клітковини і м’язів 49 хворих із ЦД та ХКІНК було виготовлено 414 мікропрепаратів. Вік пацієнтів коливався від 56 до 88 років, середній вік становив (67,9 ± 8,1) року. Чоловіків було 28 (57,1%), жінок — 21 (42,9%). Хворих лікували в Центрі судинної хірургії Клінічної лікарні «Феофанія» Державного управління справами в 2013 — 2016 рр. Для порівняння були відібрані зразки шкіри та м’язів 20 пацієнтів, які не мали системних захворювань (контрольна група). Частину препаратів (62,1%) забарвлювали гематоксиліном і еозином, пікрофуксином за ван Гізоном. Імуногістохімічні реакції (37,9% препаратів) проводили за стандартними протоколами з використанням моноклональних мишачих та кролячих антитіл.

Результати. Виявлені характерні зміни морфометричних показників судин ГМЦР шкіри хворих з ЦД та ХКІНК. Розроблено методику розрахунку показника ступеня (ПС) діабетичної мікроангіопатії (ДМАП). Виявлена кореляція між ступенем ДМАП  та ймовірністю виникнення тромбозу після гібридної артеріальної реконструкції.

Висновки. Внутрішній діаметр судин ГМЦР шкіри хворих з ДМАП 3-го ступеня зменшувався: артеріол — у середньому в 2,6 разу; венул — у 3,1 разу, капілярів — на 43%. Протягом періоду спостереження на тлі антитромбоцитарної терапії при ДМАП 1-го ступеня тромбозу зони артеріальної реконструкції у хворих не фіксували, при ДМАП 2-го ступеня тромбоз зони артеріальної реконструкції зафіксували у 1 (9,1%) з 11 хворих, при ДМАП 3-го ступеня — у 7 (22,6%) з 31 хворого. Проведеним клініко-морфологічним дослідженням виявлені зміни ГМЦР шкіри хворих із ЦД та ХКІНК, використання яких дає змогу конкретизувати лікувальну тактику. Отримані результати свідчать про важливу роль ДМАП у створенні периферичного судинного опору та необхідність враховувати ПС ДМАП для призначення обстеження та проведення лікування після артеріальної реконструкції хворим із ЦД та ХКІНК.

Ключові слова: цукровий діабет; гемомікроциркуляторне русло; діабетична мікроангіопатія; ішемія; гібридна артеріальна реконструкція.

 

 

Мультидисциплінарний підхід до хірургічного лікування феохромоцитоми наднирників

А. В. Скумс, О. М. Гулько, В. А. Кондратюк, О. М. Симонов

Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ

Реферат

Мета. Оцінити результати застосування мультидисциплінарного підходу в лікуванні феохромоцитоми наднирників.

Матеріали і методи. Для аналізу ефективності схеми періопераційного лікування проспективно та ретроспективно досліджено результати лапароскопічної адреналектомії (ЛА), виконаної з приводу феохромоцитоми у 31 хворого за період з 2015 по 2017 р. Пацієнтів розподілили на дві групи: 1-ша — 15 хворих, яким періопераційне лікування проводили із застосуванням мультидисциплінарного підходу, 2-га — 16 пацієнтів, яким виконали тільки ЛА. Аналізували середню тривалість оперативного втручання, середній об’єм інтраопераційної крововтрати, геодинамічні показники та ускладнення.

Результати. Середній об’єм інтраопераційної крововтрати у 1-й групі становив (48,7 ± 9,1) мл, у 2-й — (231,3 ± 113,8) мл (р < 0,05), середній рівень метанефрину в сечі до адреналектомії — відповідно (290,9 ± 71,8) та (991,2 ± 703,0) мкг/добу (р < 0,05). Середня тривалість оперативного втручання у пацієнтів 1-ї групи становила (117,7 ± 52,1) хв і була несуттєво меншою порівняно з пацієнтами 2-ї групи — (164,7 ± 57,5) хв (р = 0,133). Гемодинамічну нестабільність спостерігали лише у 5 пацієнтів 2-ї групи. Середні строки лікування після операції пацієнтів 1-ї групи становили (5,9 ± 2,2) дня, 2-ї — (11,3 ± 5,4) дня (p < 0,05). Ускладнення виникли у 2 (12,5%) пацієнтів 2-ї групи. Ніхто із пацієнтів обох груп не помер.

Висновки. У пацієнтів з феохромоцитомою наднирника періопераційне лікування із застосуванням мультидисциплінарного підходу є більш безпечним й ефективним та менш тривалим у порівнянні з виконанням тільки ЛА.

Ключові слова: феохромоцитома; лапароскопія; мультидисциплінарний підхід; адреналектомія; гемодинамічна нестабільність.

 

 

Післяопераційна кровотеча в тиреоїдній хірургії

Ю. М. Таращенко, А. Є. Коваленко, М. Ю. Болгов, Б. Б. Гуда, М. В. Остафійчук, О. Г. Колюх

Інститут ендокринології та обміну речовин імені В. П. Комісаренка НАМН України, м. Київ

Реферат

Мета. Аналіз факторів ризику, причин виникнення кровотечі під час виконання операцій на щитоподібній залозі (ЩЗ) та розробка методів профілактики хірургічного гемостазу.

Матеріали і методи. Проведено детальний аналіз щодо 89 пацієнтів, оперованих з приводу патології ЩЗ, у яких виникла післяопераційна кровотеча.

Результати. Загальна частота виникнення кровотечі становила 0,49%: у жінок — 0,35%, у чоловіків — 1,21%. Середній вік пацієнтів — (42,3 ± 0,2) року. Частота виникнення кровотечі залежала від обсягу оперативного втручання. Після виконання тиреоїдектомії ризик виникнення кровотечі вищий — 50,56%, або в 1,6 разу, в порівнянні з органозберігаючими операціями — 30,33%.

Висновки. Використання сучасних технологій гемостазу, медикаментозна корекція порушень фібрінолізу дають змогу мінімізувати ризик розвитку післяопераційних ускладнень та скоротити терміни лікування пацієнтів.

Ключові слова: післяопераційна кровотеча; тиреоїдектомія; гемітиреоїдектомія; щитоподібна залоза; ревізія післяопераційної рани.

 

 

Интраабдоминальные инфекции и устойчивость их возбудителей к антибиотикам в хирургических стационарах г. Киева

А. Г. Салманов1, А. Ю. Усенко2

1Национальная медицинская академия последипломного образования имени П. Л. Шупика, г. Киев

2Национальный институт хирургии и трансплантологии имени А. А. Шалимова НАМН Украины, г. Киев

Реферат

Цель. Изучить клинические и микробиологические особенности интраабдоминальных инфекций (ИАИ), а также антибиотикорезистентность их возбудителей, выделенных от пациентов, госпитализированных в хирургические стационары г. Киева.

Материалы и методы. Исследованы 1622 интраперитонеальных изолята, выделенных от 662 пациентов в возрасте от 22 до 84 лет, которые с бактериологически подтвержденными ИАИ с января 2014 по декабрь 2016 г. находились на лечении в хирургических отделениях 7 больниц г. Киева. Идентифицировали полученные культуры и определяли их чувствительность к 20 антибиотикам с помощью автоматизированного анализатора Vitek 2 Compact. В некоторых тестах использовали диско-диффузионный метод Kирби-Бауэра (Kirby — Bauer). Результаты чувствительности к антибиотикам оценивали в соответствии с рекомендациями Института клинических и лабораторных стандартов США.

Результаты. Среди 662 пациентов у 468 (70,7%) наблюдали внебольничные, у 194 (29,3%) — внутрибольничные инфекции. Умерли 10,3% госпитализированных больных с внебольничными и 14,4% — с внутрибольничными инфекциями. Сопутствующие заболевания и показатели тяжести чаще наблюдали при внутрибольничных инфекциях, чем при внебольничных. Тип и локализация перитонита были различными при внутрибольничных и внебольничных инфекциях. Распределение микроорганизмов в зависимости от происхождения инфекции (внебольничная и внутрибольничная) также было различным. У пациентов с внутрибольничными инфекциями наблюдали увеличение доли аэробных бактерий, в том числе Enterococcus faecalis — 34,7% и Pseudomonas aeruginosa — 12,9% по сравнению с внебольничными инфекциями — соответственно 21,6 и 5%. В то же время у пациентов с внутрибольничными инфекциями была ниже доля Escherichia coli — 52% и штаммов стрептококков — 31%, чем у пациентов с внебольничными инфекциями — соответственно 72 и 50%. Среди тестируемых антибиотиков карбапенемы (имипенем и эртапенем) и амикацин были наиболее активными против Enterobacteriaceae как при внебольничных, так и при внутрибольничных инфекциях. Против P. aeruginosa амикацин, имипенем, цефтазидим и ципрофлоксацин были наиболее активными при внебольничных инфекциях, тогда как имипенем, цефепим и амикацин — при внутрибольничных.

Наиболее активными против грамположительных бактерий были ванкомицин и тейкопланин как при внебольничных, так и при внутрибольничных инфекциях,  включая штаммы E. faecium. Против анаэробных бактерий наибольшую активность проявляли имипенем и эртапенем как при внебольничном, так и при внутрибольничном перитоните.

Выводы. Тактику применения антибиотиков в каждом хирургическом стационаре следует определять в зависимости от локальных данных резистентности к ним. Учитывая постоянные изменения и существенные отличия резистентности, что наблюдается в разных регионах, необходимо проводить постоянный мониторинг в каждом хирургическом стационаре и на основании полученных локальных данных разрабатывать больничный формуляр антибиотиков.

Ключевые слова: хирургия; перитонит; внутрибольничные инфекции; внебольничные инфекции; сопутствующие заболевания; смертность; патогены; антибиотикорезистентность.

 

 

Прогностичне значення маркерів ендотеліальної дисфункції в діагностиці ступеня атеросклеротичного ураження коронарних судин у хворих із гострим інфарктом міокарда з коронарним стентуванням

Д. В. Мінухіна, В. Д. Бабаджан, В. В. Бойко, В. В. Мінухін, Д. В. Мінухін,

Д. О. Євтушенко

Харківський національний медичний університет

Реферат

Мета. Оцінити рівні інгібітора активатора плазміногену 1 типу (ІАП-1) та асиметричного діметіларгініну (АДМА) у хворих із гострим інфарктом міокарда (ГІМ) в залежності від наявності або відсутності цукрового діабету 2-го типу (ЦД2) та характеру ураження коронарних артерій (KА), а також їх прогностичне значення щодо ступеня атеросклеротичного ураження коронарних судин.

Матеріали і методи. Обстежено 130 хворих, 44 (33,85%) жінки та 86 (66,15%) чоловіків. Усіх пацієнтів розподілено на дві групи: основну — 73 хворих із ГІМ і супутнім ЦД2, серед них 43 чоловіки і 30 жінок, середній вік яких становив (62,73 ± 1,39) року, та порівняльну — 57 хворих із ГІМ без ЦД2, серед них 43 чоловіки і 14 жінок, середній вік яких становив (63,98 ± 1,47) року. Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб (10 чоловіків і 10 жінок, середній вік яких становив (60,85 ± 1,37) року). Усім хворим проводили коронарографію вінцевих судин серця у стандартних проекціях за допомогою ангіографа Siemens Axiom Artis. Вміст АДМА встановлювали імуноферментним методом, використовуючи комерційну систему тестування «Immunodiagnostik» компанії ADMA Xpress ELISA Kit (Австрія), ІАП-1 — також імуноферментним методом, використовуючи комерційну тест-систему виробництва фірми Technoclone PAI-1 ELISA Kit (Австрія).

Результати. У хворих із ГІМ незалежно від того, мали вони ЦД2 чи не мали, рівні ІАП-1 та АДМА підвищені у порівнянні з контрольною групою (р < 0,05). У хворих з гемодинамічно значущим стенозом (ГЗC) KА (70% і більше) визначено підвищення рівнів ІАП-1 та АДМА як за наявності, так і за відсутності ЦД2 (р < 0,05).У хворих із ГІМ та дифузним ураженням (ДУ) KА як із супутнім ЦД2, так і без нього рівні ІАП-1 та АДМА були достовірно вище, ніж у хворих без ДУ KА (р < 0,05).

Висновки. Порівняння площ під ROC-кривими показало, що більшу діагностичну цінність для прогнозування ДУ KА у хворих із ГІМ та супутнім ЦД2 має ІАП-1, ніж АДМА. Рівні ІАП-1 та АДМА доцільно визначати для прогнозування ГЗC KА та діагностики ДУ коронарного русла з тим, щоб проводити профілактику розвитку ускладнень ГІМ.

Ключові слова: інгібітор активатора плазміногену 1 типу; асиметричний діметіларгінін; гострий інфаркт міокарда; стеноз коронарних артерій; цукровий діабет 2-го типу.

 

 

Оценка морфометрических показателей париетальной брюшины для прогноза течения острого разлитого перитонита

О. В. Селиванова, С. С. Селиванов

Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, г. Киев

Реферат

Цель. Разработать и оценить прогностически значимые критерии течения воспалительного процесса в брюшной полости у больных с острым разлитым перитонитом (ОРП).

Материалы и методы. Проанализированы данные морфологических исследований биоптатов париетальной брюшины у 55 больных с ОРП различной этиологии. Изучены показатели нейтрофильно-полиморфноядерных лейкоцитов (НПЯЛ), макрофагов, лимфоцитов, фибробластов, очагов некроза, отражающие тяжесть воспалительного процесса в париетальной брюшине до и после операции.

Результаты. Анализ данных морфологических исследований биоптатов париетальной брюшины показал, что при удельном объеме НПЯЛ 0,1314 ± 0,0546, лимфоцитов 0,0145 ± 0,0038, макрофагов 0,0046 ± 0,0013, фибробластов 0,1238 ± 0,0203, очагов некроза 0,0053 ± 0,0016 прогноз был максимально благоприятным. Если удельный объем НПЯЛ был равен или выше 0,3128 ± 0,0334, лимфоцитов — 0,0202 ± 0,0053, макрофагов — 0,0049 ± 0,0016, фибробластов — 0,1192 ± 0,0077, очагов некроза — 0,0173 ± 0,0046, прогноз был неблагоприятным. Летальность составила 16,3%.

Выводы. Морфометрические показатели париетальной брюшины, сравниваемые с тяжестью состояния больных, оцененной по шкале SAPS (Simplified acute physiology score — упрощенная шкала оценки физиологических расстройств), объективно отражают тяжесть течения ОРП, позволяют оценить выраженность воспалительного процесса в брюшной полости и служат критериями прогноза течения заболевания, что дает возможность индивидуального подхода к выбору тактики лечения.

Ключевые слова: морфометрические показатели; перитонит; критерии прогноза течения перитонита.

 

 

Інтенсивна терапія індукованої травмою коагулопатії

В. О. Іванова1, C. О. Ганикіна1, К. П. Гержик2

1Одеський національний медичний університет,

2Військово-медичний клінічний центр Південного регіону, м. Одеса

Реферат

Мета. Дослідити стан системи гемостазу та оцінити ефективність раннього призначення антифібринолітичної терапії у хворих з травматичними ураженнями.

Матеріали і методи. Вивчено вихідний стан системи гемостазу у 88 хворих з політравмою (множинна скелетна травма, закритий багатоуламковий перелом стегнової кістки, закритий перелом таза). Проведена комплексна оцінка системи регуляції агрегатного стану крові (РАСК) із застосуванням методу низькочастотної п’єзоелектричної тромбоеластографії (НПТЕГ). Пацієнти (n=44), які отримували стандартну терапію, склали 1-шу групу,  пацієнти (n=44), яким у складі інтенсивної терапії призначали введення транексамової кислоти 1000 мг внутрішньовенно болюсно під час госпіталізації та 15 мг/кг кожні 6 год протягом 3 діб — 2-гу групу.

Результати. Представлені результати досліджень щодо хворих з множинною скелетною травмою як моделлю, за якої виникають виражені порушення агрегатного стану крові, де основним компонентом гемостатичних розладів є активація фібринолітичної системи на тлі гіперагрегації та помірної гіпокоагуляції. Референтні значення індексу ретракції та лізису згортка (ІРЛЗ) — (16,45 ± 0,40)%. На момент госпіталізації хворих до відділення інтенсивної терапії (ВІТ) він становив (52,18 ± 0,47)%, тобто був майже в 2,5 разу вище норми. У пацієнтів 1-ї групи ІРЛЗ залишався підвищеним через 72 год на 114,71%, у пацієнтів 2-ї групи фібринолітична активність відновлювалась через 48 год інтенсивної терапії. У пацієнтів 1-ї групи мінімальний цільовий рівень діурезу спостерігали через 3 год — (0,51 ± 0,03) мл/кг/год. У пацієнтів 2-ї групи на 2-гу год інтенсивної терапії рівень діурезу становив (0,56 ± 0,02) мл/кг/год. Темпи відновлення рівня діурезу були вищими у пацієнтів 2-ї групи та становили (1,11 ± 0,03) мл/кг/год через 72 год порівняно з пацієнтами 1-ї групи — (1,02 ± 0,04) мл/кг/год. Між рівнями лактату у пацієнтів 2-ї і 1-ї груп протягом 72 год різниця була достовірна (р < 0,05).

Висновки. Раннє призначення антифібринолітичних засобів хворим з множинними травматичними ураженнями при вихідній активації фібринолізу позитивно впливає на їх загальний стан, про що свідчать підвищені темпи відновлення рівня діурезу та зниження рівня лактату.

Ключові слова: травма; транексамова кислота; фібриноліз; гемостаз.

 

 

Порівняльна характеристика якості життя хворих з місцево-розповсюдженими формами раку молочної залози після проведення поліхіміотерапії в системному та внутрішьолімфатичному режимах

Ю. В. Думанський1, О. В. Бондар2, О. І. Ткаченко2, Є. А. Столярчук2

1Донецький національний медичний університет, м. Красний Лиман,

2Університетська клініка Одеського національного медичного університету

Реферат

Мета. Порівняти показники комплексної оцінки якості життя (ЯЖ) пацієнток з несприятливими місцево-розповсюдженими формами раку молочної залози (РМЗ) до та після проведення внутрішньовенної системної поліхіміотерапії (СПХТ) та селективної ендолімфатичної поліхіміотерапії (ЕЛПХТ) в неоад’ювантному режимі.

Матеріали і методи. Дослідження проведено на основі вибіркового аналізу карток 112 пацієнток з місцево-розповсюдженим (МР) РМЗ T4A-DN0-3M0, які отримували комплексну протипухлинну терапію на базі Донецького обласного протипухлинного центру та Університетської клініки Одеського національного медичного університету в 2000 — 2017 рр. та яким було запропоновано взяти участь в анкетуванні на різних етапах передопераційного лікування. До контрольної групи увійшли 65 (58%) пацієнток з неоперабельними формами МР РМЗ, яким у неоад’ювантному режимі була проведена СПХТ; до досліджуваної — 47 (42%) пацієнток з неоперабельними формами МР РМЗ, яким як неоад’ювантний курс була проведена ЕЛПХТ.

Результати. За інтегральними показниками ЯЖ та якості здоров’я (ЯЗ) між пацієнтками контрольної та досліджуваної груп не спостерігали статистично достовірної відмінності. Детальний аналіз показників симптоматичних шкал виявив відмінність між групами, яка не перевищувала критичної. За результатами проведено дослідження серед пацієнток, які отримували ЕЛПХТ у неоад’ювантному режимі. Суб’єктивні оцінки проведеного лікування в абсолютних цифрах мали кращі референтні значення без статистичної переваги.

Висновки. Дослідження інтегративного показника ЯЖ та його дискретних елементів є ергономічним та економічним засобом евристичної оцінки стану здоров’я хворих з МР РМЗ для подальшої розробки більш раціональних та зручних способів вирішення нагальних питань сучасної онкології шляхом підвищення комплаєнсу та пошуку компромісу між лікарем та пацієнтом.

Ключові слова: місцево-розповсюджений рак молочної залози; комплексне лікування; ендолімфатична поліхіміотерапія; системна поліхіміотерапія; якість життя.

 

 

Современное состояние проблемы хирургического лечения неопухолевых заболеваний толстой кишки и факторы, влияющие на его результаты. Часть 2

В. М. Мельник, А. И. Пойда, Абдулрахман Абдул Кадир

Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, г. Киев

Modern state of a problem of surgical treatment for nontumoral diseases of large bowel and factors, influencing its results. Part 2

  1. V. М. Меlnik, А. I. Poyda, Аbdulrahman Аbdul Каdir

Bogomolets National Medical University, Kyiv

 

 

Особливості хірургічного лікування вогнепальних поранень живота

І. П. Хоменко1, О. С. Герасименко2,3, Р. В. Єнін2, А. М. Галушка1, А. П. Казмірчук1

1Національний військово-медичний клінічний центр МО України, м. Київ,

2Військово-медичний клінічний центр Південного регіону, м. Одеса,

3Одеський національний медичний університет

 

Первый опыт минилапароскопической холецистэктомии

А. В. Малиновский, М. Н. Майоренко, Н. Н. Чернов

Одесский национальный медицинский университет

First experience of minilaparoscopic cholecystectomy

А. V. Маlinovskyi, М. N. Маjorenko, N. N. Chernov

Оdessa National Medical University

 

 

Комбіноване лікування хворої з ендометріоїдною пухлиною передньої черевної стінки

К. В. Тарасенко, Р. Б. Лисенко, В. С. Драбовський, В. Р. Лисенко, К. В. Пікуль

Українська медична стоматологічна академія, м. Полтава

Combined treatment of a woman-patient, suffering endometrioid tumor of anterior abdominal wall

К. V. Таrasenko, R. B. Lysenko, V. S. Drabovskiy, V. R. Lysenko, К. V. Pіkul

Ukrainian Medical Stomatological Academy, Poltava

 

 

професія як життя
до 100-річчя від дня народження О. М. Авілової

Profession as a Life

to centenary of birth of О. М. Аvilova


Статью подготовил и отредактировал: врач-хирург Пигович И.Б.

Видео:

Полезно:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Купить другую книгу из каталога

Медицинский сайт Surgeryzone

© 2010  
Информация не является указанием для лечения. По всем вопросам обязательна консультация врача.




Adblock detector