Клінічна хірургія — №2 — 2018

Функція трансплантата правої частки печінки від живого родинного донора

О. Г. Котенко, А. А. Мініч, О. В. Гриненко, О. О. Попов, А. В. Гусєв, М. С. Григорян, Д. О. Федоров, В. І. Єднак

Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ

Реферат

Мета. Порівняння функціональної активності печінки після трансплантації правої частки від живого родинного донора з серединною веною та без неї.

Матеріали і методи. Проаналізовано результати 75 трансплантацій правої частки печінки від живого родинного донора у двох групах реципієнтів: 1–ша група – реципієнти (37), яким трансплантовано праву частку печінки з серединною веною, 2–га група – реципієнти (38), яким трансплантовано праву частку печінки без серединної вени. Для аналізу використовували дані біохімічних показників крові в обох групах протягом першого тижня та на 10, 14, 21, 30–ту добу після трансплантації.

Результати. Встановлено, що пікові рівні аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотранферази (АСТ) і загального білірубіну були вищими у 2–й групі (відповідно 384,43; 399,77 і 206,70), ніж у 1–й групі (відповідно 212,64; 285,57; 203,18). Суттєвої різниці між рівнями гамаглутамілтранспептидази (ГГТП), лужної фосфотази (ЛФ), показниками протромбінового часу (ПЧ) і міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС) не було.

Висновки. Формування адекватного венозного відтоку від п’ятого та восьмого сегментів трансплантата правої частки печінки забезпечує ефективність його функціонування. Функція трансплантата правої частки печінки з серединною веною відновлюється більш повноцінно порівняно з трансплантатом без серединної вени за рахунок відсутності венозного застою в правій частці печінки.

Ключові слова: трансплантація печінки від живого родинного донора; трансплантат правої частки; серединна печінкова вена; функція печінкового трансплантата.

Можливості комп’ютерної томографії для діагностики місцевих ускладнень некротичного панкреатиту згідно з переглянутою класифікацією (Атланта, 2012).

В. І. Десятерик¹, М. С. Крикун¹, В. П. Францев²

¹Дніпропетровська медична академія МОЗ України, м. Дніпро

²Міська клінічна лікарня № 8, м. Кривий Ріг

Реферат

Мета. Вивчити діагностичну цінність комп’ютерної томографії (КТ) щодо змін, пов’язаних з розвитком інтра– та перипанкреатичних скупчень, згідно з переглянутою класифікацією (Атланта, 2012), для своєчасного доповнення чи зміни лікувальної тактики.

Матеріали і методи. Обстежені 62 пацієнти. Всі пацієнти розділені на дві групи: основну і порівняльну. До основної групи увійшли 30 (48,38%) пацієнтів, що перебували в клініці з 2014–2016 рр. Цим хворим за показаннями проводили КТ, а гострий панкреатит (ГП) класифікували у відповідності з переглянутою класифікацією (Атланта, 2012). До порівняльної групи увійшли 32 (51,62%) пацієнти, яких спостерігали у 2011–2013 рр., у них використана перша класифікація (Атланта, 1992), а КТ проводили не системно.

Результати. КТ має відмінні діагностичні можливості щодо виявлення інтра– та перипанкреатичних скупчень рідини у хворих з ГП: чутливість – 84,62%, специфічність – 100%, площа під ROC–кривою – 0,923 (р < 0,001).

Оптимальний результат діагностики інтра– та перипанкреатичних скупчень рідини у хворих з ГП отримано при комплексному застосуванні разом лабораторних даних і клінічних симптомів та КТ: чутливість – 96,15%, специфічність – 100%, площа під ROC–кривою – 0,962 (р < 0,001).

Висновки. В переглянутій класифікації (Атланта, 2012) передбачене раннє використання КТ з метою своєчасного виявлення місцевих ускладнень некротичного панкреатиту, що дає додаткові можливості для корекції лікувальної тактики. Використання КТ разом з клінічними та лабораторними даними для діагностики місцевих ускладнень некротичного панкреатиту покращує діагностичні можливості кожного з цих методів, а в сукупності вони в цілому підвищують чутливість діагностичного комплексу до 96,15%.

Ключові слова: гострий панкреатит; місцеві ускладнення; комп’ютерна томографія.

Якість життя хворих із хронічним панкреатитом після хірургічного лікування

А. Д. Хруник

Івано–Франківський національний медичний університет

Реферат

Вступ. Для оцінки результатів хірургічного лікування хворих із хронічним панкреатитом (ХП) важлива їх власна думка про ефективність проведених лікувальних заходів: наскільки суб’єктивно змінено якість життя (ЯЖ), яка в післяопераційному періоді залежить від виду оперативного втручання.

Матеріали і методи. Проведено аналіз анкет (опитувальник SF–36) 41 пацієнта перед оперативними втручаннями з приводу ХП та після них.

Результати. Після повздовжньої панкреатоентеростомії та дуоденозберігаючих резекцій головки підшлункової залози (ПЗ) ЯЖ хворих краща порівняно з резекційними методиками, після яких в 3 – 2,5 разу нижчі показники за шкалами RP та RE.

Висновок. Показник фізичного компонента здоров’я у віддаленому післяопераційному періоді підтверджує доцільність застосування паренхімозберігаючих операцій у хворих із ХП.

Ключові слова: хронічний панкреатит; якість життя; оперативне втручання.

Використання сучасних мініінвазивних хірургічних технологій у лікуванні поєднаної патології анального каналу і прямої кишки

М. П. Захараш¹, В. В. Балицький^2,3, О. Г. Курик⁴

¹Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ,

²Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова, ³Хмельницька обласна лікарня,

⁴Науково–практичний центр профілактичної та клінічної медицини Державного управління справами, м. Київ

Реферат

Мета. Покращити результати хірургічного лікування пацієнтів з поєднаною патологією анального каналу і прямої кишки за рахунок використання апарата радіохвильової хірургії «Surgitron».

Матеріали і методи. Проаналізовані результати лікування 236 пацієнтів з поєднаною патологією анального каналу і прямої кишки з використанням апарата радіохвильової хірургії «Surgitron».

Результати та їх обговорення. Дослідженням встановлено, що використання апарата радіохвильової хірургії «Surgitron» зменшує тривалість операції до (15 ± 5) хв, об’єм крововтрати – до (20 ± 10) мл, потребу в наркотичних аналгетиках – до (2 ± 1) мл, тривалість стаціонарного лікування – до (4 ± 1) день.

Висновки. Застосування апарата радіохвильової хірургії «Surgitron» скорочує тривалість операції, зменшує крововтрату під час операції, а також інтенсивність болю в післяопераційному періоді. Використання цієї мініінвазивної технології забезпечує незначну глибину некрозу тканин – (0,2 ± 0,1) мм і косметичність операції.

Ключові слова: поєднана патологія; анальний канал; пряма кишка; апарат радіохвильової хірургії «Surgitron».

Лечение ишемической формы синдрома диабетической стопы

В. В. Бойко¹, Ю. В. Иванова¹, И. А. Криворучко², С. Н. Диденко³, Е. В. Мушенко¹, А. М. Коробов⁴, В. А. Прасол¹, В. В Шафранский⁵

¹Институт общей и неотложной хирургии имени В. Т. Зайцева НАМН Украины, г. Харьков,

²Харьковский национальный медицинский университет,

³Клиническая больница «Феофания», г. Киев,

⁴Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина

⁵Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, г. Киев

Реферат

Цель. Сравнить эффективность традиционной терапии и комплексного лечения с использованием фотодинамической терапии и тромбоцитарного фактора роста для улучшения результатов лечения пациентов с синдромом диабетической стопы.

Материал и методы. В исследование включено 11 пациентов с ишемической формой синдрома диабетической стопы (СДС), лечившихся в клинике Института общей и неотложной хирургии имени В. Т. Зайцева НАМН Украины в 2016 – 2017 гг. Помимо стандартных методов обследования – лабораторных и инструментальных, проводили исследование кислороднезависимого и кислородзависимого фагоцитоза. Рассчитывали общую площадь дефекта, относительную площадь некроза, грануляционной ткани и эпителизации, а также скорость заживления ран. Статистическую обработку результатов исследования выполняли с помощью программы «Microsoft Excel». В комплекс лечения, помимо эндоваскулярной реваскуляризации конечностей и медикаментозной терапии, включали фотодинамическую терапию и фототерапию по разработанной методике. В качестве фотосенсибилизатора использован 35% раствор димегина. После устранения ишемии, очищения язв применяли различные способы пластического закрытия дефекта. Для ускорения заживления язв их закрывали синтетическим покрытием с использованием плазмы, обогащенной тромбоцитарным фактором роста.

Результаты. Применение разработанного алгоритма позволило сократить сроки очищения язв от гнойно–некротических масс, что наблюдалось уже на 2 – 3–и сут лечения. Также сократились сроки появления первых грануляций и краевой эпителизации, что отмечалось на 4 – 5–е и 6 – 7–е сут лечения соответственно.

При этом уровень инфицированности язв снижался ниже критических величин на 6 – 7–е сут, что благоприятно влияло на скорость их заживления. В процессе лечения ни в одном наблюдении не потребовалось выполнения этапных некрэктомий. Также во всех случаях удалось избежать ампутации конечностей.

Выводы. Использование предлагаемого подхода у пациентов с СДС позволяет улучшить результаты лечения за счет ускорения процессов заживления ран, снизить количество ампутаций.

Ключевые слова: диабетическая стопа; язвообразование; фотодинамическая терапия.

Аналіз ускладнень гострого гнійного медіастиніту

І. М. Шевчук , С. С. Сніжко

Івано–Франківський національний медичний університет

Реферат

Вступ. Гострий гнійний медіастиніт (ГГМ) залишається однією із найбільш тяжких форм загальної хірургічної інфекції. Розвиток ускладнень є одним із вирішальних факторів у перебігу захворювання.

Матеріали і методи. Впродовж 2000 – 2017 рр. у торакальному відділенні Івано–Франківської обласної клінічної лікарні проходили лікування 65 хворих із ГГМ.

Результати. Ексудативний плеврит та емпієму плеври виявлено у 76,9%, гнійний бронхіт – у 80%, пневмонію – у 70,7%, ендо– і міокардит – у 59,2%, гостре ураження нирок – у 24,6%, сепсис – у 100% хворих із тотальним і заднім медіастинітом.

Висновки. Попередження розвитку ускладнень та їх лікування є важливою умовою успішного лікування хворих із ГГМ.

Ключові слова: гострий гнійний медіастиніт; ускладнення медіастиніту.

Пути улучшения результатов лечения острой эмпиемы плевры

Е. Ю. Тронина, П. П. Шипулин, В. В. Байдан, В. Е. Севергин, Р. П. Никитенко

Одесская областная клиническая больница

Реферат

Цель исследования. Анализ результатов лечения острой эмпиемы плевры (ОЭП) с использованием новых миниинвазивных технологий.

Материалы и методы. Представлен опыт выполнения видеоторакоскопических операций (ВТО) при ОЭП с использованием эндостаплеров и электросварочных инструментов, а также вакуум–терапии (ВТ). Как вариант закрытие плевро–легочных свищей (ПЛС) при ОЭП выполняли с помощью метода радиочастотной абляции (РЧА).

Результаты. Все больные благополучно перенесли миниинвазивные вмешательства, средний срок стационарного лечения составил (14,2 ± 4,9) дня. Осложнения в виде нагноения ран и формирования остаточных полостей (ОП) возникли у 16 (20,3%) больных.

Выводы. ВТО позволяют добиться хороших результатов лечения ОЭП и снизить частоту развития хронического процесса, особенно при условии соблюдения индивидуального подхода в лечении каждого пациента.

Ключевые слова: острая эмпиема плевры; видеоторакоскопические операции; вакуум–терапия.

Оцінка ризику хірургічних операцій та інтервенційних процедур у дорослих із вродженими вадами серця з використанням інтегральних індексів попередніх i повторних хірургічних втручань

І. Г. Лебідь¹, Н. М. Руденко^1,2, Є. І. Лєбєдь^1,2

¹Науково–практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України, м. Київ,

²Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика МОЗ України, м. Київ

Реферат

Вступ. Покращення в наданні кардіохірургічної допомоги пацієнтам із вродженими вадами серця (ВВС) призводить до щорічного збільшення кількості оперативних втручань та збільшення кількості хворих, які потребують виконання повторних процедур на серці.

Матеріали і методи. Ретроспективне дослідження послідовних дорослих із ВВС охоплює період із січня 1999 р. по грудень 2015 р. Оцінку проводили з використанням розроблених показників: інтегрального індексу попередніх втручань (ІІПВ) та інтегрального індексу процедура/пацієнт (ІІПП).

Результати. За дослідний період 382 дорослим пацієнтам віком від 18 до 87 років виконано 450 втручань із приводу ВВС. Середній вік пацієнтів на час оперативного втручання – (31,73 ± 0,70) року. Чоловіків було 190 (49,7%), жінок – 192 (50,3%). Відзначено збільшення кількості пацієнтів: із 63 – у 1999 – 2005 рр. до 256 – у 2011 – 2015 рр. та кількості виконаних втручань із приводу ВВС: із 66 – в 1999 – 2005 рр. до 300 – у 2011 – 2015 рр. Летальність за вказані періоди становила відповідно 1,6 і 0,4%. ІІПВ продемонстрував прогресуюче збільшення: із 1,25 – у 1999 – 2005 рр. до 2,00 – у 2011 – 2015 рр. Поступове збільшення ІІПП з 1,20 у 2006 – 2010 рр. до 1,46 у 2011 – 2015 рр. свідчить про багатофаховий підхід щодо вирішення питань про повторні втручання.

Висновки. Збільшення кількості повторних операцій та інтервенційних процедур, частка яких серед усіх втручань сягає щорічно третини, на тлі зменшення кількості первинних втручань супроводжувалось зменшенням летальності в післяопераційному періоді. Розроблені і впроваджені два інтегральних індекси дозволяють об’єктивізувати тяжкість стану пацієнтів та вдосконалити оцінку віддалених результатів.

Ключові слова: хірургія; вроджені вади серця; дорослі.

Хірургічне лікування пухлинної патології з ураженням магістральних судин малого тазу

О. В. Васильєв, В. І. Копецький, К. В. Копчак, Д. О. Чевердюк, В. І. Дорожинський, О. О. Квасівка, С. С. Сікачов, О. О. Колеснік

Національний інститут раку, м. Київ

Реферат

Мета. Провести ретроспективний аналіз досвіду резекцій магістральних судин малого тазу. Висвітлити технічні аспекти втручань в залежності від типу резекції, варіанта реконструкції. Встановити причини ускладнень, намітити шляхи їх попередження та лікування.

Матеріали і методи. За період з червня 2015 по квітень 2017 року проведено хірургічне лікування 31 хворого із злоякісними новоутвореннями малого тазу з інвазією магістральних судин. Виконано резекцію 41 судини. Резекцію та реконструкцію сегментів здухвинної вени виконано у 19 пацієнтів, сегментів здухвинної артерії – у 4, комбіновану артеріовенозну резекцію та реконструкцію – у 8.

Результати. Ранні специфічні ускладнення виникли у 7 (22,5%) хворих, пізні специфічні – у 3 (9,6%). Найбільш частими неспецифічними ускладненнями були: інфекція області хірургічного втручання – 10 (32,2%), неврологічний дефіцит кінцівки – 12 (38,7%). Після операції протягом 30 діб померли 3 (9,6%) пацієнти.

Висновки. Виконання резекційних оперативних втручань при пухлинах малого тазу з інвазією магістральних судин є відносно безпечною процедурою за умови виконання її в спеціалізованому відділенні.

Ключові слова: онковаскулярна хірургія; пухлини малого тазу; резекція артерії; резекція вени.

Вивчення впливу колагену на перебіг місцевих тканинних реакцій та післяопераційного періоду при імплантації поліпропіленового протеза

Б. С. Запорожченко¹, І. Г. Холодов³, В. В. Колодій², А. А. Горбунов², Д. А. Бондарець²

¹Одеський національний медичний університет,

²Одеський обласний медичний центр,

³Військово–медичний клінічний центр ДПС України, м. Одеса

Реферат

Вступ. Висока частота гриж живота зумовлює актуальність питання вдосконалення результатів їх хірургічного лікування.

Матеріали і методи. Експериментально вивчено вплив перорального застосування препарату колагену на формування сполучнотканинних структур у зоні розташування поліпропіленового імплантата у дорослих самців щурів лінії Wistar. Проаналізовано перебіг післяопераційного періоду і результати лікування 57 хворих, яким застосовували препарат колаген після алогерніопластики з приводу гриж живота.

Результати. Встановлено, що у щурів, яким давали препарат колаген, поля фіброзу були менші, новоутворені волокна колагену мали впорядковану структуру, більшу щільність. Еластичні волокна спостерігали у більшій кількості не лише по периферії сполучної тканини, а й у центральних ділянках. За допомогою ультразвукового дослідження (УЗД) встановлено збільшення товщини сполучнотканинного компонента у зоні поліпропіленового протеза в післяопераційному періоді у разі вживання колагену.

Висновок. Застосування колагену стимулює неоангіогенез, оптимізує утворення достатньої кількості зрілої сполучної тканини у периімплантаційній зоні, позитивно впливає на товщину сполучнотканинного компонента у зоні розташування поліпропіленового протеза в ранньому післяопераційному періоді.

Ключові слова: грижі; колаген; стимуляція колагеногенезу; алотрансплантація.

Застосування ультразвукової навігації в хірургічному лікуванні вогнепальних ран

Е. В. Світличний¹, О. С. Герасименко², К. Р. Мурадян²

¹Українська військово–медична академія, м. Київ,

²Військово–медичний клінічний центр Південного регіону, м. Одеса

Реферат

Мета. Поліпшення результатів лікування постраждалих з вогнепальними осколковими і кульовими пораненнями шляхом широкого використання комплексу ультразвукової та рентгенологічної навігації.

Матеріали і методи. Наведено досвід лікування 198 постраждалих із сліпими кульовими й осколковими пораненнями м’яких тканин на II рівні надання медичної допомоги в умовах АТО на базі 61, 65 і 66 військово–мобільних госпіталів. У діагностиці і видаленні чужорідних тіл (куль і осколків) під час хірургічної обробки ран використана рентгенологічна й ультразвукова навігація. Переважали пацієнти з множинними осколковими пораненнями.

Результати. Застосування сонографії дозволило лоціювати і видалити сторонні тіла у 95,4% поранених, знизити частоту повторних операцій і скоротити терміни лікування.

Висновки. Перевагами методу сонографії є: мобільність, висока інформативність щодо структурних порушень м’яких тканин і верифікації чужорідних тіл, особливо не металевих. Видалення сторонніх тіл під контролем ультразвуку дозволяє проводити операцію в режимі реального часу без променевого навантаження на пацієнта і медичний персонал.

Ключові слова: інтервенційна сонографія; ультразвукова навігація; вогнепальні рани.

Характеристика видового складу збудників при гнійних лімфаденітах у дітей та вибір антибактеріальної терапії

М. О. Талько, Г. В. Філоненко

Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ

Реферат

Мета. Визначити групи основних збудників при гнійних лімфаденітах (ГЛ) різної локалізації у дітей різних вікових груп; дослідити чутливість до антибіотиків домінуючих штамів для визначення антибактеріальної терапії.

Матеріали і методи. Проаналізовано результати обстеження 73 дітей за період з 2013 по 2015 р., яких лікували з приводу ГЛ. Досліджували матеріал та інтерпретували результати згідно з існуючими нормативними документами та методиками.

Результати. Домінуючим мікробним агентом при ГЛ є S.aureus (67,6%). За результатами аналізу виявлена найбільша стійкість даного збудника до пеніцилінів – 56,3%. Високу протимікробну активність відносно S.aureus мали аміноглікозиди, фторхінолони та оксазолідінони.

Висновки. Структура збудників ГЛ у дітей представлена грампозитивними бактеріями, серед яких основним є S. aureus, однак із віком їх спектр розширюється, з’являються мікробні асоціації. Використання антибіотиків має бути обґрунтованим на основі результатів мікробіологічних досліджень та моніторингу.

Ключові слова: лімфаденіт; мікроорганізми; діти; антибіотики.

Провідні збудники та стан антибіотикорезистентності у пацієнтів з урологічною патологією

Б. І. Барало, Р. П. Барало, І. В. Барало

Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова

Реферат

Мета дослідження. Визначити структуру збудників інфекційних захворювань сечовивідних шляхів (ІЗСВШ) та рівень їх резистентності до антибактеріальних (АБ) засобів у пацієнтів з урологічною патологією.

Матеріали і методи. Проаналізовано результати бактеріологічного дослідження 618 зразків сечі дорослих пацієнтів, що звернулись за допомогою в урологічний кабінет поліклініки, та 44 зразків сечі дорослих пацієнтів, яких лікували в урологічному відділенні у 2016 р.

Результати. Встановлена структура збудників ІЗСВШ та рівні їх резистентності до різних груп АБ засобів. Резистентність мікроорганізмів (МО) до АБ засобів у більшості спостережень перевищила 20%. Згідно з рекомендаціями Європейської асоціації урологів у разі перевищення даного рівня резистентності АБ засоби є неефективними для застосування їх з метою емпіричної антибактеріальної терапії.

Висновок. Зважаючи на високий рівень резистентності МО, що найчастіше спричиняють ІСВШ, емпірична антибактеріальна терапія завжди має супроводжуватись бактеріологічним дослідженням сечі з визначенням чутливості до антибіотиків.

Ключові слова: уропатогенні мікроорганізми; антибіотикорезистентність; полірезистентність.

Принцип «Damage control» в хирургии острой спинальной травмы

Ю. Е. Педаченко, А. С. Нехлопочин

Институт нейрохирургии имени академика А. П. Ромоданова НАМН Украины, г. Киев

Реферат

Цель исследования. Анализ эффективности применения подхода двухэтапного Damage Control в терапии позвоночно–спинномозговой травмы у пациентов на фоне тяжелой политравмы (ПТ).

Материалы и методы. Проведен ретроспективный анализ результатов терапии у 53 пациентов. В зависимости от сроков и объема проведенного хирургического лечения пациенты разделены на три группы. Анализировались показатели регресса неврологических расстройств, летальности и длительности интенсивной терапии.

Результаты. Пациенты, которым выполнялось отсроченное хирургическое вмешательство, имели наихудшие показатели восстановления неврологического дефицита. Раннее одномоментное декомпрессивно–стабилизирующее вмешательство обеспечивало лучший регресс неврологических расстройств, однако характеризовалось достаточно высокой летальностью и длительностью интенсивной терапии. В группе пациентов, у которых проводилось этапное хирургическое лечение, отмечены наилучшие значения анализируемых показателей.

Выводы. Тактика Damage Control обеспечивает наилучшие результаты терапии позвоночно–спинномозговых повреждений у пациентов на фоне политравмы.

Ключевые слова: спинальная травма; хирургия позвоночника; стабилизация; хирургическое лечение; декомпрессия.

Видалення пухлин крижів передніми доступами з використанням ендоскопічної асистенції

М. М. Лешко¹, Є. І. Слинько²

¹Олександрівська клінічна лікарня, м. Київ,

² Інститут нейрохірургії імені академіка А. П. Ромоданова НАМН України, м. Київ

Реферат

Мета. Аналіз хірургічної техніки та результатів видалення пухлин крижів через передні доступи з використанням ендоскопічної асистенції.

Матеріали і методи. У 8 хворих, прооперованих в Інституті нейрохірургії імені А. П. Ромоданова за період з 2014 по 2018 р., пухлини крижів видалено з використанням обмеженої нижньої лапаротомії та ендоскопічної асистенції. Контрольну групу склали 8 хворих, прооперованих у той же період з використанням переднього трансабдомінального доступу без ендоскопічної асистенції. Хворим проведено неврологічне обстеження, оцінку за шкалою SF–36, комп’ютерну томографію (КТ) та магнітно–резонансну томографію (МРТ) крижів.

Результати. Застосування ендоскопічної хірургічної техніки не має суттєвих відмінностей щодо тривалості операції, обсягу декомпресії та можливостей стабілізації, проте дає можливість зменшити об’єм крововтрати та покращити якість життя пацієнтів, оцінену за шкалою SF–36, у порівнянні з порожнинними хірургічними втручаннями.

Висновки. Комбінація обмеженої нижньої лапаратомії та ендоскопічної асистенції покращує результати лікування хворих.

Ключові слова: крижі; пухлина; хірургічне лікування; передній доступ; ендоскопічна хірургія.

Діагностична ефективність комп’ютерної стабілографії при вестибулярних шваномах

О. Ю. Малишева, О. Е. Скобська

Інститут нейрохірургії імені академіка А. П. Ромоданова НАМН України, м. Київ

Реферат

Вступ. Важливим діагностичним завданням є своєчасне виявлення вестибулярних шваном (ВШ), що забезпечує успішний результат лікування, мінімальну частоту ускладнень, низьку інвалідизацію хворих і поліпшення якості їх життя.

Мета. Встановити діагностичну ефективність методу комп’ютерної стабілографії (КС) на основі аналізу даних обстеження і лікування 71 хворого з ВШ.

Результати. Ступінь діагностичної значущості методу КС у пацієнтів з ВШ визначали шляхом побудови ROC–кривих. Доведено, що метод КС є високочутливим і високоефективним. Застосування КС дає можливість не лише кількісно об’єктивізувати статокоординаторні розлади, а й виявляти їх на стадії компенсації захворювання.

Ключові слова: вестибулярна шванома; діагностика; комп’ютерна стабілографія; статокоординаторні порушення.

Штучна вентиляція легенів у пацієнтів з морбідним ожирінням під час лапаротомних баріатричних операцій

А. П. Мазур, О. В. Винниченко, В. М. Шевченко, О. В. Ашаренков

Національний інститут хірургії і трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ

Реферат

У 90 пацієнтів, прооперованих з приводу морбідного ожиріння (МО), проаналізовані режими вентиляції за тиском і об’ємом, їх вплив на біомеханіку дихання і показники газообміну.

Мета. Порівняти вплив на систему дихання штучної вентиляції легенів (ШВЛ) у режимі примусової вентиляції за об’ємом і за тиском у пацієнтів з МО.

Матеріали і методи. Проведено дослідження щодо 90 пацієнтів, прооперованих з приводу МО. Індекс маси тіла (ІМТ) всіх пацієнтів перевищував 40 кг/м². В залежності від режиму керованої вентиляції легенів пацієнти були поділені на дві групи: 1–ша група (n = 46) – ШВЛ з контролем за об’ємом (VCV), 2–га група (n = 44) – ШВЛ з контролем за тиском (PCV). В інтраопераційному періоді вимірювали рівень газів артеріальної крові і фіксували показники механіки дихання.

Результати. У 1–й групі (VCV) середній дихальний об’єм (ДО) становив (11,5 ± 4,3) мл/кг з розрахунку на ідеальну масу тіла, у 2–й групі PCV – (9,4 ± 3,2) мл/кг. В кінці операції рівень парціального напруження кисню в артеріальній крові (Р_аО₂) був достовірно вищим у групі PCV (14,8 ± 4,0) кПа (110,8 ± 29,7 мм рт. ст.) порівняно з групою VCV – (12,5 ± 1,3) кПа (93,5 ± 9,9 мм рт. ст.).

Висновки. Проведене дослідження виявило, що особливої різниці у пацієнтів з МО між ШВЛ з VCV і ШВЛ з PCV немає.

Ключові слова: штучна вентиляція легенів, керована за об’ємом; штучна вентиляція легенів, керована за тиском; механіка дихання; морбідне ожиріння.

Энергетическая оценка влияния левосимендана на кислородный бюджет при экстренном аортокоронарном шунтировании у больных с острым коронарным синдромом

К. Г. Михневич², М. В. Хартанович¹, К. Ю. Шарлай², В. А. Науменко²

¹Институт сердца МЗ Украины, г. Киев,

²Харьковский национальный медицинский университет

Реферат

Цель. Оценка эффективности левосимендана как инотропного препарата в периоперационном периоде при выполнении аортокоронарного шунтирования (АКШ) в экстренном порядке у больных с острым коронарным синдромом (ОКС) на основе исследования энергетики кровообращения.

Материалы и методы. АКШ в экстренном порядке выполнено 80 пациентам с ОКС. В 1–й группе (40 больных) использовали локальный протокол анестезии и интенсивной терапии, больным 2–й группы (40) дополнительно вводили левосимендан. Фиксировали фракцию выброса (ФВ) левого желудочка, сердечный выброс (СВ), уровень лактата, доставку, потребление и потребность в добутамине. Рассчитывали предложенный энергетический индекс, отражающий степень удовлетворения тканей в кислороде.

Результаты. Левосимендан способствует более быстрому восстановлению СВ и транспорта кислорода без повышения энергозатрат, энергетический индекс при этом достоверно выше – 10,73 ± 3,50 по сравнению с 8,74 ± 2,47 (p < 0,05).

Выводы. Кальциевый сенситизатор левосимендан при экстренном АКШ у больных с ОКС способствует более быстрому восстановлению насосной функции миокарда и снижает потребность в добутамине. Применение левосимендана у больных с ОКС при выполнении экстренного АКШ позволяет повысить энергетическую эффективность транспорта кислорода и обеспечивает антигипоксический эффект.

Ключевые слова: левосимендан; острый коронарный синдром, аортокоронарное шунтирование, транспорт кислорода.

Порівняльний аналіз динаміки рівня рухової функції паретичної кінцівки щура на тлі відкритої проникної травми спинного мозку з тривалою персистенцією біосумісного стороннього тіла в каналі хребта

В. І. Цимбалюк^1,2, В. В. Медведєв², Ю. Ю. Сенчик³, Н. Г. Драгунцова¹

¹Інститут нейрохірургії імені А. П. Ромоданова НАМН України, м. Київ,

²Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ,

³Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги

Реферат

Мета дослідження. Порівняти динаміку рівня рухової функції паретичної кінцівки щура на тлі тривалої компресії травмованого спинного мозку стороннім тілом.

Матеріали і методи. У якості первинних цифрових даних використано емпіричний матеріал, отриманий у ряді попередніх досліджень (В. І. Цимбалюк, В. В. Медведєв та ін., 2016, 2017). Тварини – зрілі білі безпородні щури самці (5,5 міс., 300 г, інбредна лінія, похідна Wistar). Експериментальні групи: група 1 – лівобічний половинний перетин (ЛПП) спинного мозку на рівні Т₁₁ (n = 40); група 2 – аналогічна травма спинного мозку + негайна імплантація в зону ураження стороннього тіла (n = 10). Моніторинг показника рухової функції (ПФ) паретичної кінцівки – шкала Вasso–Вeattie–Вresnahan; розрахунок щотижневого приросту ПФ, прискорення приросту та статистичний аналіз – у межах програмного пакету Statistica 10.0.

Результати. Протягом 2–го тиж. в групі 1 спостерігали сповільнення приросту ПФ, у групі 2 – зменшення до нуля. Протягом 3 – 8–го тиж. динаміка ПФ у групі 2 відсутня. Починаючи з 8–го тиж., у групі 2 спостерігали повільний приріст ПФ з максимальною швидкістю впродовж 4–го місяця.

Висновок. Компресія спинного мозку стороннім тілом унеможливлює аутогенне відновлення рухової функції паретичної кінцівки, зменшення компресії супроводжується відновленням рухової функції, динаміка якого аналогічна виявленій у віддалений період ізольованої травми спинного мозку.

Ключові слова: відкрите проникне ураження спинного мозку; рухова функція кінцівки; приріст та прискорення приросту рухової функції; динамічний аналіз.

Розробка модифікованих сітчастих полімерних ендопротезів з плівковим покриттям

Ю. О. Фурманов¹, І. М. Савицька¹, Г. В. Дударенко², Н. В. Ярова², Н. А. Федорова³, Т. О. Хавіна³, О. А. Гейленко¹, О. І. Яцина⁴

¹Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ,

²Інститут хімії високомолекулярних сполук НАН України, м. Київ

³ТОВ «Еспера», м. Київ

⁴Одеський національний медичний університет

Реферат

Мета. Розробка плівкового покриття для модифікації сітчастих поліпропіленових eндопротезів для підвищення біосумісності та зниження частоти операційних ускладнень у вигляді спайок, алергічних реакцій тощо.

Матеріали і методи. ТОВ «Еспера» та Інститутом хімії високомолекулярних сполук НАН України виготовлені зразки сітчастих напіврозчинних ендопротезів, потім лабораторним тваринам виконана їх внутрішньочеревна фіксація. Імплантований сітчастий матеріал разом із навколишніми тканинами досліджували через 7, 30, 60, 90, 180 та 365 діб після операції.

Результати. Створені нові напіврозчинні сітчасті ендопротези з плівкою карбоксиметилцелюлози (КМЦ), яка виконує роль протиспайкового бар’єру. Нові сітчасті матеріали патентоспроможні та придатні для застосування в хірургічному лікуванні травмованих поверхонь, а також для зміцнення тканин в лікуванні гриж різної локалізації.

Висновок. Сітчастий полімерний ендопротез має виражену біосумісність, що забезпечує зниження частоти операційних ускладнень у вигляді спайок та алергічних реакцій та розширює спектр застосування таких комбінованих біопротезів.

Ключові слова: сітчасті напіврозчинні ендопротези; імплантація; протиспайковий бар’єр; плівка карбоксиметилцелюлози; біодеструкція; біосумісність.

Модель цирозу та печінкової енцефалопатії у щурів

Е. Г. Манжалій¹, Т. М. Фалалєєва², О. Б. Динник³, О. В. Вірченко^2, В. Є. Кондратюк¹, О. Г. Курик⁴ , Т. В. Берегова²

¹Національний медичний університет імені О. О. Богомольця МОЗ України, м. Київ,

²Київський національний університет імені Тараса Шевченка МОН України,

³ Інститут еластографії, м. Київ,

⁴Науково–практичний центр профілактичної та клінічної медицини Державного управління справами, м. Київ

Реферат

Мета. Покращити моделювання цирозу печінки (ЦП), ускладненого печінковою енцефалопатією (ПЕ), у щурів та порівняти результати діагностики цих патологій на основі вироблення харчового умовного рефлексу, гістологічного аналізу тканини печінки та зсувнохвильової еластографії (ЗХЕ) цього органу.

Матеріали і методи. Оцінка розвитку ПЕ проведена на моделі вироблення харчового умовного рефлексу в Т–подібному лабіринті. Для підтвердження розвитку ураження печінки оцінено гістологічний стан органу та виміряно його жорсткість в кПа методом ЗХЕ.

Результати. За умов введення чотирихлористого вуглецю (CCl₄) у щурів погіршуються когнітивні показники, порушується вироблення умовного рефлексу, щурі частіше помиляються, вибираючи шлях до харчового підкріплення. На основі даної методики можна судити про розвиток ПЕ у щурів. Ураження печінки підтверджене даними гістологічного аналізу та збільшенням жорсткості печінки, зафіксованим при ЗХЕ, більше ніж у 4 рази. У тварин констатовано розвиток фіброзу та цирозу печінки.

Висновки. Покращено моделювання та діагностику ПЕ та ЦП у щурів. Підтверджена висока діагностична цінність ЗХЕ печінки. Метод є чутливим, що дає можливість замінити ним біопсію печінки.

Ключові слова: печінкова енцефалопатія; цироз печінки; гістологія; еластографія печінки.

Оптимізація етапного хірургічного лікування поранених на основі метричної класифікації дефектів м’яких тканин

Я. Л. Заруцький¹, І. Б. Пліс², С. О. Король¹, А. О. Компанієць¹

¹Українська військово–медична академія, м. Київ,

²Військовий госпіталь, м. Мукачево

Реферат.

У структурі сучасної бойової хірургічної травми поранення тільки м’яких тканин становить 68%, тому важливим є визначення хірургічної тактики лікування на етапах медичної евакуації для швидкого повернення поранених у стрій.

Матеріали і методи. Проведений аналіз наявних класифікацій ранових дефектів і методів вимірювання розмірів ран.

Результати. На сьогодні не існує єдиного методу обчислення площі та об’єму ранового дефекту та уніфікованого алгоритму пластичного закриття вогнепальних дефектів м’яких тканин. Визначена методика обчислення площі та об’єму ранового дефекту, на основі якої запропонована класифікація дефектів м’яких тканин з урахуванням їх лінійних характеристик та локалізації.

Обговорення. Запропонований комплексний клінічно–організаційний підхід щодо пластичного закриття дефектів м’яких тканин із застосуванням адаптованої для етапів медичної евакуації концепції «реконструктивної драбини».

Висновок. Впровадження уніфікованого алгоритму пластичного закриття вогнепальних дефектів м’яких тканин дозволить скоротити терміни лікування, зменшити кількість ускладнень і покращити функціональні результати лікування поранених і травмованих.

Ключові слова: вогнепальна рана; дефекти м’яких тканин; планіметрія ран; реконструктивна драбина; етапи медичної евакуації; закриття ран.

SPONSORED LINKS: