«МАЛЫЕ» ПОВРЕЖДЕНИЯ ЖЕЛЧНЫХ ПРОТОКОВ. ДИАГНОСТИКА И МИНИИНВАЗИВНЫЕ МЕТОДЫ КОРРЕКЦИИ

А. Ю. Усенко, М. Ю. Ничитайло, П. В. Огородник, А. И. Литвин, А. Г. Дейниченко, А. В. Гоман, И. И. Булик, М. С. Загрийчук, М. В. Резник

Национальный институт хирургии и трансплантологии имени А. А. Шалимова НАМН Украины, г. Киев

Реферат

Вступление. Приведен опыт лечения желчеистечения вследствие «малых» повреждений желчных протоков (ЖП) при лапароскопической холецистэктомии (ЛХЭ). Показаны преимущества миниинвазивных технологий по сравнению с открытыми хирургическими вмешательствами.

Материалы и методы. В 2001 — 2015 гг. в клинике лечили 45 пациентов по поводу желчеистечения вследствие «малых» повреждений ЖП. В основной группе применяли миниинвазивные технологии, в группе сравнения — открытые хирургические методики.

Результаты. В основной группе в два раза чаще применяли миниинвазивные технологии по сравнению с группой сравнения.

Вывод. Миниинвазивные методики, в частности, релапароскопия, ретроградные транспапиллярные вмешательства, чрескожное дренирование, позволяют достичь лучших результатов, они должны быть приоритетными у больных при возникновении желчеистечения после ЛХЭ.

Ключевые слова: лапароскопическая холецистэктомия; «малые» повреждения желчных протоков; миниинвазивные технологии.

 

 

ВПЛИВ ОЖИРІННЯ НА ПЕРЕБІГ ТА ПРОГНОЗ ГОСТРОГО ПАНКРЕАТИТУ

О. І. Дронов, І. О. Ковальська, К. О. Задорожна, А. І. Горлач

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, м. Київ,

Київський міський центр хірургії захворювань печінки, підшлункової залози та жовчних шляхів імені В. С. Земскова

Реферат

Вступ. Ожиріння є фактором ризику виникнення гострого панкреатиту (ГП). Сьогодні аналіз несприятливого впливу ожиріння на тяжкість перебігу та прогноз ГП не застосовують на практиці для прогнозування та оптимізації лікувальної тактики.

Мета дослідження: проаналізувати вплив індивідуальних параметрів ожиріння на тяжкість перебігу ГП.

Матеріали і методи. Проведений проспективний аналіз результатів лікування 30 хворих з приводу ГП. Досліджене співвідношення індивідуальних параметрів ожиріння за даними комп’ютерної томографії (КТ) та тяжкості перебігу ГП, його локальних та системних ускладнень.

Результати. Найбільш значуща кореляція встановлена між площею вісцерального жиру і електронним індексом маси тіла (еІМТ) та тяжкістю синдрому поліорганної недостатності (СПОН), тривалістю SIRS (systemic inflammatory response syndrome), тяжкістю локальних ускладнень за шкалою Balthazar. На основі результатів кореляційного аналізу відзначено, що найбільше на тривалість лікування хворих у стаціонарі впливали тривалість SIRS, тяжкість СПОН, КТ індекс тяжкості за Balthazar. На основі мультиваріантного аналізу, єдиним параметром, що впливає на тривалість лікування хворого у стаціонарі, є тривалість SIRS, решта параметрів, в тому числі індивідуальні параметри ожиріння, на цей показник не впливали. У хворих при ожирінні достовірно частіше виявляли інфікування скупчень рідини в поєднанні з інфікуванням вогнищ некрозу порівняно з такими у хворих за збільшеної та нормальної маси тіла, проте, у них частіше спостерігали формування псевдокіст підшлункової залози (р < 0,05). При дослідженні інфікування скупчень рідини і вогнищ некрозу достовірно частіше інфікування спостерігали у хворих при ожирінні. У пацієнтів при ожирінні спостерігали більш раннє інфікування скупчень рідини і вогнищ некрозу (p = 0,006).

Висновки. Ожиріння є фактором, що впливає на тяжкість перебігу ГП, частоту локальних і системних ускладнень.

Ключові слова: гострий панкреатит; ожиріння; ускладнення; синдром системної запальної відповіді; поліорганна недостатність.

 

 

ЕФЕКТИВНІСТЬ ХІМІОТЕРАПІЇ ТА ПРОМЕНЕВОЇ ТЕРАПІЇ В ПОЄДНАННІ З ЗАСТОСУВАННЯМ ЛОКАЛЬНОГО НИЗЬКОЧАСТОТНОГО МАГНІТНОГО ПОЛЯ У НЕОАД’ЮВАНТНОМУ ЛІКУВАННІ ПАЦІЄНТІВ З ПРИВОДУ РАКУ ПРЯМОЇ КИШКИ

В. В. Керничний, А. І. Суходоля

Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова,

Хмельницька обласна лікарня

Реферат

Мета дослідження. Порівняння ефективності передопераційної стандартної променевої терапії (ПТ) в поєднанні з хіміотерапією (ХТ) та ХТ і місцевим низькочастотним магнітним полем (МНМП) з подальшим дослідженням проліферативної активності пухлин у хворих на рак прямої кишки (РПК).

Матеріали і методи. Обстежені 43 хворих, в тому числі 25 (58,1%) чоловіків та 18 (41,8%) жінок, з приводу клінічно та морфологічно верифікованого РПК ІІ — ІІІ стадії (Т1-4N0-2М0); віком від 35 до 80 років, у середньому (63,5 ± 9,61) року; стан хворого за індексом Карновські 100 – 50 балів. Неоад’ювантна ПТ (НПТ) проведена всім пацієнтам, в тому числі 20 (контрольна група) та 23 (основна група), сумарна вогнищева доза 20 — 25 Гр (5 Гр щодня протягом 4 — 5 діб). Пацієнти основної групи розподілені на підгрупи. У 7 хворих (підгрупа Е1) перед кожним сеансом променевої терапії додатково застосовували метрогіл-гель (25 — 30 мл в мікроклізмі) та фторурацил (500 мг/м2 внутрішньовенно); у 16 (підгрупа Е2) — метрогіл-гель (25 — 30 мл в мікроклізмі), фторурацил (500 мг/м2 внутрішньовенно) та МНМП (30 ± 9) мТл, протягом 18 — 20 хв. Імуногістохімічне (ІГХ) дослідження проліферативної активності (рівень Кі-67) біопсійного матеріалу проводили перед і після (через 1 — 2 доби) неоад’ювантного лікування, після чого виконували хірургічне втручання.

Результати. До неоад’ювантної терапії рівень Кі-67 у пухлинах хворих контрольної групи становив (29,4 ± 13,9)%, основної – (27,8 ± 9,5)%; після неоад’ювантної терапії рівень Кі-67 у контрольній групі зменшився до (23,5 ± 13,2)%, в підгрупі Е1 — до (18,4 ± 8,0)%, у підгрупі Е2 — до (12,6 ± 5,3)%.

Висновок. При використанні МНМП значно підвищується ефективність неоад’ювантної ХТ з стандартним фракційним опроміненням, метод може бути рекомендований для передопераційних протоколів лікування хворих з приводу РПК.

Ключові слова: рак прямої кишки; хіміотерапія; променева терапія; низькочастотне магнітне поле; Кі-67.

 

 

ДИАГНОСТИКА И ОПЕРАТИВНОЕ ЛЕЧЕНИЕ ДИВЕРТИКУЛОВ

А. С. Гырхларова, С. А. Гаджиев

Азербайджанский медицинский университет, г. Баку, Республика Азербайджан

Реферат

Обобщены результаты лечения 20 пациентов по поводу изолированных и сочетанных дивертикулов желудка, двенадцатиперстной кишки (ДПК), тонкой и толстой кишки.

Предложен метод диагностики дивертикулов по данным рентгенологического исследования с применением зонда Рильсина.

Разработана и апробирована методика устранения дивертикулов путем наложения гофрирующих швов, позволившая избежать рецидивирования дивертикулов.

Ключевые слова: дивертикулы органов пищеварительной системы; диагностика; оперативное лечение.

 

 

Сравнение методов наложения билиарных анастомозов после пересадки правой доли печени от живОГО донорА

Р. А. Мамедов1, Н. Ю. Байрамов1, Н. Новрузов1, Дж. Кайаальп2, С. Йылмаз2, С. С. Мамедова1

1Азербайджанский медицинский университет, г. Баку, Республика Азербайджан,

2Университет Inonü, Малатья, Турция

Реферат

Вступление. В настоящее время общепринятым методом лечения заболеваний печени в терминальной стадии является трансплантация органа. Операцию по пересадке печени выполняют двумя способами: от живого донора и от трупа.

Одним из основных осложнений после операции являются билиарные, особенно при пересадке печени от живого донора. Общепринятыми методами наложения анастомоза являются конец в конец и билиодигестивный анастомоз по Ру.

Цель исследования. Изучение частоты и характера билиарных осложнений, их связь с техническими характеристиками анастомоза, анатомических вариаций при наложении анастомоза конец в конец и билиодигестивного анастомоза по Ру.

Материалы и методы. Проанализированы результаты лечения 147 пациентов по поводу заболеваний печени в терминальной стадии в Институте трансплантации печени, университете Inonu и Государственном госпитале таможни, г. Баку.

Результаты. У 36 больных возникли 40 билиарных осложнений, из них у 29 (72,5%) — желчеистечение, у 11 (27,5%) — билиарная стриктура. Повторно оперированы 12 больных.

Выводы. Учитывая частоту и характер билиарных осложнений после трансплантации печени, их зависимость от технических аспектов, необходима оптимизация хирургической техники и способа наложения билиарного анастомоза.

Ключевые слова: трансплантация печени от живого донора; билиарный анастомоз; осложнения.

 

ВІДДАЛЕНІ РЕЗУЛЬТАТИ ХІРУРГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ НЕДОСТАТНОСТІ МІТРАЛЬНОГО КЛАПАНА ВНАСЛІДОК ПОРУШЕННЯ ЦІЛІСНОСТІ ХОРДАЛЬНО-ПАПІЛЯРНОГО АПАРАТУ

О. О. Большак, В. І. Мнішенко, О. М. Трембовецька, В. М. Бешляга, І. В. Леошко, В. В. Попов

Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН України, м. Київ

Реферат

Узагальнений досвід хірургічного лікування 520 пацієнтів, яким здійснено хірургічну корекцію недостатності мітрального клапана (МК) внаслідок порушення цілісності хордально-папілярного апарату. Хворі послідовно оперовані в умовах штучного кровообігу (ШК) за період 2006 — 2015 рр. Пластика МК виконана у 201 пацієнта, протезування МК (ПМК) — у 319. Віддалені результати проаналізовані у 487 (93,8%) пацієнтів у строки спостереження у середньому (6,3 ± 2,6) року.

Ключові слова: пластика мітрального клапана; протезування мітрального клапана; хордально-папілярний апарат; віддалені результати.

 

РЕЗУЛЬТАТЫ МОДИФИЦИРОВАННОЙ РЕВЕРСИВНОЙ ПЛАСТИКИ С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ ЛОСКУТА ЛЕВОЙ ПОДКЛЮЧИЧНОЙ АРТЕРИИ У ПАЦИЕНТОВ ПРИ КОАРКТАЦИИ АОРТЫ

Ю. С. Синельников1, Э. Н. Гасанов2, Ф. А. Мирзазаде2, И. А. Сойнов3

1Федеральный центр сердечно-сосудистой хирургии имени С. Г. Суханова МЗ РФ, г. Пермь, Россия,

2 Научный центр хирургии имени М. А. Топчибашева, г. Баку, Республика Азербайджан,

3 Национальный медицинский исследовательский центр имени академика Е. Н. Мешалкина МЗ РФ, г. Новосибирск, Россия

Реферат

Вступление. Коарктация аорты (КА) составляет от 5 до 8% всех врожденных пороков сердца, часто ассоциируется с другими врожденными аномалиями, в частности, гипоплазией дуги аорты (ДА). Непосредственные результаты лечения больных значительно улучшены, однако отдаленные результаты нельзя назвать удовлетворительными. Клинические проблемы после коррекции КА включают повторную КА, персистирующую артериальную гипертензию, аневризму аорты и цереброваскулярных сосудов, раннюю ишемическую болезнь сердца. Высокую частоту осложнений связывают с выбранной методикой коррекции КА и вариантом формирования анастомоза. В настоящее время нет проспективных рандомизированных исследований, однозначно доказывающих преимущества того или иного способа коррекции КА с гипоплазией дистальной части ДА.

Целью проспективного исследования было сравнение двух методов: модифицированной реверсивной пластики (І група) и формирования «extended» анастомоза (ІІ група).

Материалы и методы. Приведены результаты оценки хирургического лечения 64 пациентов раннего возраста по поводу КА в сочетании с гипоплазией дистальной части ДА в период с 2011 по 2015 г.

Результаты. Анализ отдаленных результатов проведен у 62 (98,8%) пациентов в сроки до 48 мес.

Совокупный показатель выживаемости в сроки до 4 лет составил 95,9% — в I группе, 95,6% — во ІІ группе. Диаметр перешейка аорты у пациентов ІІ группы в отдаленном периоде составлял (0,98 ± 0,4) мм, І группы – (1,2 ± 0,86) мм. В І группе повторной КА в отдаленном периоде не было у 98,2% пациентов, во ІІ группе – у 96,3%.

Выводы. Метод модифицированной реверсивной пластики с использованием лоскута левой подключичной артерии воспроизводимый и безопасный, о чем свидетельствовало отсутствие фатальных осложнений как в раннем, так и отдаленном периоде после выполнения вмешательства.

Ключевые слова: коарктация аорты; гипоплазия дуги аорты; хирургическая коррекция; повторная коарктация аорты.

 

ЗВИВИСТІСТЬ ВІНЦЕВИХ АРТЕРІЙ В ДІАГНОСТИЦІ ПОРУШЕНЬ КОРОНАРНОЇ ГЕМОДИНАМІКИ

Є. О. Лебедєва1, М. М. Груша2, С. М. Фанта1

1Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова НАМН України, м. Київ

2Національний медичний університет імені О. О. Богомольця МОЗ України, м. Київ

Реферат

Обговорене діагностичне значення звивистості вінцевих артерій (ВА), її прогностична роль у виникненні хронічної ішемії міокарда, гострого порушення коронарного кровообігу та ішемічної хвороби серця (ІХС) у пацієнтів без ангіографічних ознак атеросклеросклерозу (АС) стінки судин.

Мета дослідження: вивчення ролі звивистої конфігурації ВА в порушенні коронарного кровообігу.

Матеріали і методи. У дослідження включені 816 пацієнтів без змін конфігурації ВА і 588 — у яких виявлено звивистість ВА. Обстеження проводили з використанням загальноклінічних методів дослідження, електрокардіографії, ехокардіографії (ЕХО–КГ), велоергометрії, коронаровентрикулографії (КВГ), стрес-векторехокардіографії (стрес–ВЕХО–КГ).

Результати. У пацієнтів з звивистими ВА, за відсутності ангіографічних ознак їх гемодинамічно значущого стенозу, виявляли типовий больовий синдром, клінічні ознаки стенокардії напруження та хронічної недостатності кровообігу. У пацієнтів з ангіографічними ознаками гемодинамічно значущого стенозу звивистість ВА зумовлювала збільшення частоти виникнення аневризми лівого шлуночка.

Висновки. Звивистість ВА є фактором, здатним спричинити порушення перфузії міокарда, що створює підґрунтя для несприятливого прогнозу перебігу ІХС, незалежно від наявності АС ВА.

Ключові слова: ішемічна хвороба серця; звивистість вінцевих артерій; порушення коронарної гемодинаміки.

 

 

ГІБРИДНІ ХІРУРГІЧНІ ВТРУЧАННЯ У ХВОРИХ З ПРИВОДУ ІШЕМІЧНОЇ ФОРМИ СИНДРОМУ ДІАБЕТИЧНОЇ СТОПИ

С. М. Діденко

Центр судинної хірургії, клінічна лікарня «Феофанія» ДУС, м. Київ

Реферат

Вступ. Атеросклеротичне ураження нижніх кінцівок (НК) у хворих на цукровий діабет (ЦД) характеризується злоякісним перебігом. У хворих за стенотично-оклюзійного ураження артерій підколінно-гомілкового сегмента в поєднанні з ураженням стегнового сегмента потрібні складні тактичні й технічні рішення.

Мета. Проаналізувати результати застосування гібридних хірургічних втручань у хворих з приводу ішемічної форми синдрому діабетичної стопи (СДС).

Матеріали і методи. Проведене хірургічне лікування 79 хворих з приводу ішемічної форми СДС на тлі поєднаного стенотично-оклюзійного ураження артерій стегнового та підколінно-гомілкового сегментів.

Результати. Первинна прохідність зони реконструкції за умови застосування методів гібридної хірургії протягом періоду спостереження становила 91,11%, частота збереження НК — 95,55%.

Обговорення. Оптимальним методом хірургічного лікування хворих з приводу поєднаного стенотично-оклюзійного ураження підколінно-гомілкового та стегнового артеріального сегментів є гібридна реконструктивна операція.

Висновок. При поєднанні оклюзії поверхневої стегнової артерії (ПСА) з стенотично-оклюзійним ураженням артерій підколінно-гомілкового сегмента у хворих за ішемічної форми СДС гібридна артеріальна реконструкція має суттєві переваги порівняно з ізольованою реконструкцією оклюзії ПСА, забезпечує регрес ішемії тканин, дозволяє достовірно довше зберегти НК.

Ключові слова: цукровий діабет; синдром діабетичної стопи; облітеруючий атеросклероз; ішемія нижньої кінцівки; гібридна хірургія.

 

 

БАЛЬНА ОЦІНКА ТЯЖКОСТІ СТАНУ ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ, УСКЛАДНЕНИЙ НЕКРОТИЧНО-ЗАПАЛЬНИМ УРАЖЕННЯМ СТОПИ, ПРИ ПОВТОРНИХ ОПЕРАЦІЯХ НА НИЖНІХ КІНЦІВКАХ

О. В. Загородній¹, В. П. Федоренко², О. С. Щепітко²

¹Львівський обласна клінічна лікарня,

²Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

Реферат

Вступ. У хворих на цукровий діабет (ЦД), ускладнений некротично-запальним ураженням стопи (НЗУС), складна анатомічна будова стопи в поєднанні з тяжким некротично-гнійним процесом без чітких меж ураження не дозволяє досягти радикальності хірургічної санації під час одного хірургічного втручання, тому лікування часто має бути багатоетапним.

Матеріали і методи. Здійснена бальна оцінка тяжкості стану 106 хворих на ЦД, ускладнений НЗУС, перед високою ампутацією (ВА) нижньої кінцівки (НК), як першим, другим та подальшими втручаннями.

Результати. Встановлено, що стан хворих погіршувався, залежно від етапу, на якому виконували ВАНК.

Обговорення. Показання до виконання ВАНК слід встановлювати одразу, а не після численних повторних втручань на стопі на тлі прогресуючого погіршення стану хворого.

Висновок. Опрацьована класифікація НЗУС у хворих на ЦД, застосування бальної оцінки тяжкості стану хворих за модифікованою системою APACHE II дозволило визначити прогноз і обґрунтувати тактику лікування.

Ключові слова: цукровий діабет; ускладнення; некротично-запальне ураження стопи; хірургічне лікування.

 

ОСОБЕННОСТИ ПРИМЕНЕНИЯ РЕНТГЕНОЭНДОВАСКУЛЯРНЫХ МЕТОДОВ ГЕМОСТАЗА И ОЦЕНКА ЕГО ЭФФЕКТИВНОСТИ У БОЛЬНЫХ ПРИ ЛЕГОЧНОМ КРОВОТЕЧЕНИИ РАЗЛИЧНОЙ ЭТИОЛОГИИ

В. В. Бойко, Е. В. Пономарева, А. Г. Краснояружский, Д. В. Минухин, Ю. В. Авдосьев

Институт общей и неотложной хирургии имени В. Т. Зайцева НАМН Украины, г. Харьков

Реферат

Представлены результаты применения рентгеноэндоваскулярного гемостаза у 117 больных при легочном кровотечении (ЛК) различной этиологии. Изучены эффективность и целесообразность использования рентгеноэндоваскулярных методов в лечении больных по поводу ЛК. Доказано, что рентгеноэндоваскулярная окклюзия (РЭО) — миниинвазивный высокоэффективный метод остановки всех типов кровотечения в бассейне бронхиальных артерий, который можно применить у пациентов даже в крайне тяжелом состоянии.

Ключевые слова: бронхиальные артерии; легочное кровотечение; рентгеноэндоваскулярный гемостаз.

 

ЭМБОЛИЗАЦИЯ БРОНХИАЛЬНЫХ АРТЕРИЙ КАК АКТИВАТОР ФАКТОРА НЕКРОЗА ОПУХОЛИ

В. Е. Севергин, П. П. Шипулин, А. И. Ткаченко, Е. Ю. Тронина, М. Ю. Голубенко, О. М. Каланжова, Е. Н.Степановичус

Одесская областная клиническая больница,

Одесский областной онкологический диспансер,

Одесский национальный медицинский университет

Реферат

Цель. Анализ результатов лечения больных по поводу центрального рака легких (ЦРЛ) с использованием рентгеноэндоваскулярной эмболизации (РЭЭ) бронхиальных артерий (БА) и эндобронхиальной радиочастотной абляции (РЧА) с реканализацией участков опухолевого стеноза.

Материалы и методы. Проанализированы результаты лечения 125 пациентов по поводу ЦРЛ, осложненного опухолевым стенозом бронхов и легочным кровотечением. ЦРЛ IIIA стадии диагностирован у 25 больных, IIIB стадии – у 62, IV стадии – у 38.

Всем пациентам первым этапом выполняли РЭЭБА с использованием полиуретановых эмболов, вторым этапом – эндобронхиальную РЧА участков опухолевого стеноза с применением аппарата ЭХВЧ-150 Фотек, мощностью 60 Вт.

Результаты. По данным контрольной бронхофиброскопии отмечен некроз опухоли с признаками гнойного эндобронхита. У всех пациентов удалось достичь реканализации бронхов, гемостатический эффект отмечен у 90%. Под влиянием комплексного лечения у 9 пациентов при правосторонней локализации опухоли отмечен ее регресс с формированием локального пневмофиброза и пневмосклероза.

Выводы. Применение РЭЭБА вследствие некроза опухоли способствовало активации фактора некроза опухоли–α (ФНО–α), который играет ведущую роль в течении заболевания у пациентов с единственной правой бронхиальной артерией.

Ключевые слова: рак легкого; фактор некроза опухоли–α; эмболизация бронхиальных артерий.

 

ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ЗОБУ

О. П. Ковальов, О. М. Люлька, І. І. Нємченко, В. І. Ляховський

Українська медична стоматологічна академія, м. Полтава

Реферат

Проаналізовані результати хірургічного лікування 606 хворих з приводу різних форм зобу. Відображені показання до операції, оперативне втручання, новітні хірургічні технології. За вузлового і дифузного токсичного зобу (ДТЗ) перевагу віддають радикальним методам операцій. Застосування екстрафасціальних маніпуляцій на щитоподібній залозі (ЩЗ) та прецизійної техніки дозволяє зменшити вірогідність ушкодження під час операції гортанних нервів і прищитоподібних залоз та частоту післяопераційних ускладнень.

Ключові слова: щитоподібна залоза; зоб; хірургічне лікування.

 

 

ДОСВІД ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ПРОТОКОВОГО ПАПІЛОМАТОЗУ ГРУДНОЇ ЗАЛОЗИ ТА ЗВ’ЯЗОК СТУПЕНЯ ПРОЛІФЕРАЦІЇ З ЕКСПРЕСІЄЮ АЛЬФА–РЕЦЕПТОРІВ ЕСТРОГЕНУ

В. В. Андрющенко, І. М. Лукавенко, О. В. Язиков

Сумський державний університет, медичний інститут

Реферат

Вступ. Проліферативна доброякісна дисплазія (ДД) грудної залози (ГЗ) належить до передпухлинних станів. Хірургічне втручання з приводу ДДГЗ є основним методом лікування. Мініінвазійні хірургічні технології є затребуваними.

Матеріали і методи. Проаналізований 3-річний досвід мініінвазивного хірургічного лікування хворих з приводу протокового папіломатозу ГЗ. Проведений порівняльний аналіз ступеня проліферації дисплазії та експресії альфа–рецепторів естрoгену (EsRα).

Результати. Встановлено ефективність запропонованого способу лікування протокового папіломатозу ГЗ. Доведено залежність між ступенем проліферації проток ГЗ і експресією EsRα.

Обговорення. Сьогодні універсального способу хірургічного лікування протокового папіломатозу ГЗ немає. Використання сучасних методів імуногістохімії та індивідуалізація способів втручання сприятимуть покращенню результатів лікування.

Висновок. Мініінвазивні методи хірургічного лікування забезпечують радикальне лікування протокового папіломатозу ГЗ, естетичне задоволення пацієнток і лікаря.

Ключові слова: доброякісна дисплазія грудних залоз; протоковий папіломатоз; EsRα; хірургічне лікування; пластична хірургія; рак грудної залози.

 

ОБГРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ СХЕМ МУЛЬТИМОДАЛЬНОЇ АНАЛГЕЗІЇ ДЛЯ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОГО ЗНЕБОЛЕННЯ У ДІТЕЙ

Д. В. Дмитрієв, Б. В. Залецкий, К. Ю. Дмитрієва

Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова

Реферат

Дослідження проведені у 26 пацієнтів віком у середньому (17,3 ± 0,6) року, яких оперували з приводу пухлин черевної порожнини — 20 (76,9%) та пухлин яєчника — 6 (23,1%). Залежно від методики знеболення пацієнти розподілені на дві групи, у 14 – застосована мультимодальна аналгезія, призначали парацетамол 1,5 мг/кг внутрішньовенно за 40 хв до початку оперативного втручання та внутрішньовенну постійну інфузію фентанілу в дозі 5 мкг/(кг×год); у 12 — використовували морфін 10 мг внутрішньом’язово. За даними комплексного вивчення реакцій больової поведінки, фізіологічних показників і лабораторних стресових тестів, використання мультимодальної аналгезії забезпечує ефективне післяопераційне знеболення у дітей.

Ключові слова: мультимодальна аналгезія; аналгетики; післяопераційне знеболення; діти.

 

 

ОСОБЕННОСТИ ДИАГНОСТИКИ И ХИРУРГИЧЕСКОГО ЛЕЧЕНИЯ БОЛЬШИХ И ГИГАНТСКИХ ФЕОХРОМОЦИТОМ

О. Н. Садриев1,2, А. Д. Гаибов1,2, Е. Л. Калмыков2, М. М. Маризоева3,  А. Р. Кодиров4, О. Б. Бобджонова 2

1Республиканский научный центр сердечно-сосудистой хирургии, г. Душанбе, республика Таджикистан,

2Таджикский государственный медицинский университет им. Абуали ибни Сино,

3Городской родильный дом № 2 Управления здравоохранения Хукумата, г. Душанбе,

4Городской медицинский центр Управления здравоохранения Хукумата, г. Душанбе

Реферат

Проанализированы результаты комплексной диагностики, предоперационной подготовки и хирургического лечения 13 пациентов по поводу больших и гигантских феохромоцитом (ФХЦ). Всем больным проведен комплекс лабораторно-инструментальных методов исследования, включавший определение экскреции метанефринов (МН), ультразвуковое исследование (УЗИ), трехфазную компьютерную томографию (КТ), селективную рентгеноконтрастную ангиографию,что позволило правильно установить диагноз и определить тактику лечения. Несмотря на длительное существование артериальной гипертензии (АГ) и наличие типичных клинических проявлений ФХЦ, только у 2 пациентов диагноз установлен своевременно. Основным компонентом предоперационной подготовки явилось применение селективного α-адреноблокатора доксазозина в начальной дозе 4 мг с постепенным увеличением до 12 мг в сутки. Оперативное вмешательство выполнено у всех пациентов — расширенная адреналэктомия с удалением прилегающих участков жировой ткани и лимфатических узлов. Размеры удаленной ФХЦ составляли в среднем (103,2 ± 10,1) × (93,1 ± 8,2) мм, масса опухоли (570,2 ± 25,1) г. В ближайшем послеоперационном периоде у одного больного возникла серома операционной раны, у 2 — острая надпочечниковая недостаточность, которые успешно устранены консервативным путем. У всех больных ФХЦ соответствовала 4 — 7 баллам (по шкале PASS). В отдаленном периоде рецидивов заболевания не было. В ближайшем и отдаленном периоде две пациентки забеременели и родили живых доношенных детей.

Ключевые слова: феохромоцитома; α-адреноблокаторы; адреналэктомия.

 

 

ОПЫТ ПРИМЕНЕНИЯ СИНТЕТИЧЕСКИХ ПРОТЕЗОВ В ХИРУРГИИ ПРОЛАПСА ЖЕНСКИХ ПОЛОВЫХ ОРГАНОВ

Н. Ф. Захаренко1, Н. В. Косей 1, Н. Ю. Педаченко2

1Институт педиатрии, акушерства и гинекологии НАМН Украины,

2Национальная медицинская академия последипломного образования имени П. Л. Шупика МЗ Украины, г. Киев

Реферат

Цель. Оптимизация хирургического лечения пролапса женских половых органов (ЖПО).

Материалы и методы. Проанализирован десятилетний опыт выполнения реконструктивных операций на влагалище с использованием синтетических сетчатых протезов из пролена Gynemesh Soft (слингов) у 194 женщин в возрасте от 42 до 76 лет по поводу пролапса ЖПО.

Результаты. Влагалищная экстирпация матки выполнена у 93 (47,9%) женщин, по поводу полного выпадения матки — у 43 (22,2%), лейомиомы матки — у 26 (13,4%), рецидивирующих декубитальных язв — у 9 (4,6%), патологии шейки матки — у 9 (4,6%), гиперпластических процессов в эндометрии в период менопаузы, подтвержденных по результатам гистологического исследования — у 6 (3,1%). У 101 (52,1%) пациентки проведено хирургическое лечение пролапса ЖПО с использованием синтетических слингов без предварительной гистерэктомии.

Обсуждение. Проанализированы типичные осложнения хирургического вмешательства. По данным активного мониторинга, осложнения выявлены у 5,2% пациенток, в том числе у 8 (4,1%) — эрозия влагалища после установки систем Prolift posterior, у 1 (0,5%) — пролапс протеза в мочевой пузырь после применения системы Prolift anterior, у 1 (0,5%) — рецидив пролапса после установки системы Prolift total.

Выводы. Профилактикой осложнений является точное соблюдение технологии установки имплантата c соблюдением рекомендаций: соответствие площади сетки площади пролабирующей слизистой оболочки, отсутствие натяжения при установке протеза, расположение протеза субфасциально, фиксация сетки в целях предупреждения ее смещения, назначение адекватной адъювантной терапии после операции.

Ключевые слова. пролапс женских половых органов; осложнения; синтетические сетчатые протезы; рецидивы.

 

 

РУХОВА РЕАБІЛІТАЦІЯ ХВОРИХ ПІСЛЯ ОПЕРАЦІЇ З ПРИВОДУ ПІСЛЯТРАВМАТИЧНОЇ КОНТРАКТУРИ ЛІКТЬОВОГО СУГЛОБА

І. М. Курінний, О. С. Страфун, О. В. Долгополов, А. С. Герасименко

Інститут травматології та ортопедії НАМН України, м. Київ

Реферат

Вступ. Перелом в ділянці ліктьового суглоба (ЛС) становить 5 — 6% в структурі всіх ушкоджень скелета, проте, частота незадовільних результатів лікування та утворення контрактури цієї зони сягає 20 — 25%.

Матеріали і методи. Порівнювали ефективність розробки рухів під час реабілітації хворих, оперованих з приводу післятравматичної контрактури ЛС. Ретроспективний аналіз проведений у 69 пацієнтів з згинально-розгинальною контрактурою ЛС, яким виконували операцію артролізу. У пацієнтів 1-ї групи застосовували активну реабілітаційну програму без використання фіксуючих пристроїв; 2-ї групи – під час розробки рухів застосовували дві гіпсові шини у положенні максимального згинання та розгинання мобілізованого ЛС.

Результати. Після оперативного втручання та рухової реабілітації кінцевий обсяг згинально-розгинальних рухів у пацієнтів 1-ї групи збільшився на 59,58º, 2-ї групи — на 70,7º. За шкалою Mayo Elbow Performance Score (MEPS), через 6 міс після операції стан пацієнтів 1-ї групи оцінений у середньому (75 ± 7,3) бала, 2-ї групи (84,6 ± 10,5) бала.

Висновок. Лікування післятравматичної контрактури ЛС є вкрай складною, актуальною проблемою, потребує індивідуального підходу.

При порівнянні ефективності реабілітації пацієнтів відзначене достовірне збільшення обсягу рухів та кращий функціональний результат за MEPS при використанні двох змінних гіпсових шин.

Ключові слова: ліктьовий суглоб; післятравматична контрактура; рухова реабілітація.

 

 

Зміни редокс-стану регенеруючої печінки під впливом електромагнітного опромінення

О. О. Колеснік1, А. А. Бурлака1, В. Е. Орел1, А. В. Вовк2, А. В. Романов1

1Національний інститут раку, м. Київ,

2Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології імені Р. Є. Кавецького НАН України, м. Київ

Реферат

В експерименті після часткової резекції печінки проводили 5 сеансів її локального неоднорідного електромагнітного опромінення (ЕМО) з частотою 42 МГц та вихідною потужністю 75 Вт. Температура всередині печінки не перевищувала 38º С. Для дослідження редокс-стану вивчали спектри електронного парамагнітного резонансу (ЕПМР) після повної гепатектомії на 7-му добу після часткової резекції печінки на основі аналізу спектру ЕПМР. Маса печінки після її часткової резекції на 7-му добу та курсу ЕМО була на 19,5% більша, ніж у неопромінених тварин. Рівень убісеміхінону в електронотранспортному ланцюзі (ЕТЛ) мітохондрій в регенеруючій печінці тварин після ЕМО був на 45% меншим (p < 0,05) порівняно з таким у лише оперованих тварин. Зміни редокс-стану регенеруючої печінки підтверджені також зменшенням рівня білка церулоплазміну в 2,2 разу у крові тварин після резекції та ЕМО порівняно з таким в оперованих тварин. Це свідчить про взаємозв’язок змін редокс-стану регенеруючої печінки під впливом ЕМО з метаболічними процесами в усьому організмі. Отримані результати свідчать про перспективи використання синергетичного впливу ЕМО та наномагнітних структур для дистанційного керування редокс-станом і кінетикою проліферації клітин при регенерації печінки після її резекції у пацієнтів при онкологічних захворюваннях.

Ключові слова: печінка; регенерація; електромагнітне поле; редокс-стан; електронний парамагнітний резонанс; експеримент.

 

 

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА МОДЕЛЬ ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОЇ КРИТИЧНОЇ ІШЕМІЇ ТКАНИН НИЖНЬОЇ КІНЦІВКИ З ВИКОРИСТАННЯМ КУЛЬТУРИ СТОВБУРОВИХ КЛІТИН, ОДЕРЖАНИХ З ЖИРОВОЇ ТКАНИНИ
Н. Ю. Літвінова1, В. Г. Мішалов1, В. А. Черняк1, Д. Є. Дубенко1, В. В. Ліходієвський1, А. В. Корсак1, Д. О. Зубов2,3, Р. Г. Васильєв2,3

1Національний медичний університет імені О. О. Богомольця МОЗ України,

2Інститут генетичної та регенеративної медицини НАМН України,

3Біотехнологічна лабораторія ilaya. regeneration, Медична компанія ilaya, м. Київ

Реферат

Вступ. Захворювання периферійних артерій (ЗПА) є важливою медико-соціальною проблемою, що потребує розробки нових видів терапії, зокрема, використання аутологічних стовбурових клітин.

Мета. Вивчити морфофункціональний стан нижніх кінцівок кролів, у яких моделювали хронічну критичну ішемію тканин нижніх кінцівок (ХКІНК) та застосовували культуру аутологічних стовбурових клітин, одержаних з їх жирової тканини (ADSCs).

Матеріали і методи. У дослідження включені 18 кролів-самиць, розподілених на 3 групи: псевдооперованих (І), оперованих, яким вводили ізотонічний розчин NaCl  (ІІ), оперованих, яким вводили ADSCs (ІІІ). Морфофункціональний стан тазових кінцвок оцінювали за даними дуплексної флоуметрії, функціональних тестів та морфологічного дослідження.

Результати. У тварин ІІІ групи спостерігали часткове відновлення функції тазової кінцівки та покращення стану м’язової тканини, чого не було у тварин ІІ групи. В ІІІ групі відзначене припинення прогресування некротичних процесів та часткова епітелізація трофічних виразок.

Висновки. Використання ADSCs при моделюванні ХКІНК у кролів сприяло відновленню функції тазової кінцівки, що проявлялося якісними й кількісними змінами морфофункціональних показників через 5 тиж після введення стовбурових клітин.

Ключові слова: хронічна критична ішемія тканин нижніх кінцівок; захворювання периферійних артерій; ADSCs; експеримент.

 

 

ЛІКУВАННЯ РЕЦИДИВНОЇ КІСТИ ПЕЧІНКИ ВЕЛИКИХ РОЗМІРІВ У ПАЦІЄНТА ЗА ТЯЖКОЇ СЕРЦЕВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ

М. В. Безручко, А. В. Лавренко, С. В. Малик, О. С. Осіпов

Українська медична стоматологічна академія, м. Полтава

 

TREATMENT OF RECURRENT HEPATIC CYSTS OF LARGE DIMENSIONS IN PATIENT, SUFFERING SEVERE CARDIAC INSUFFICIENCY

М. V. Bezruchko, А. V. Lavrenko, S. V. Маlik, О. S. Оsipov

Ukrainian Medical Stomatological Academy, Poltava

 

от admin

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *