ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ПОСТРАЖДАЛИХ З ПРИВОДУ ПОЄДНАНОЇ КРАНІО–АБДОМІНАЛЬНОЇ ТРАВМИ У ГОСТРОМУ ПЕРІОДІ ТРАВМАТИЧНОЇ ХВОРОБИ

Я. Л. Заруцький, А. Є. Ткаченко

Реферат

Проаналізовані результати хірургічного лікування 281 постраждалого з приводу поєднаної краніо–абдомінальної травми (ПКАТ) у гострому періоді травматичної хвороби. Залежно від тяжкості травми, ушкоджень внутрішніх органів застосовували консервативну терапію, мініінвазивні втручання, лапаротомію з приводу абдомінального компоненту травми, визначали обсяг операції (повний, скорочений, мінімальний) та доцільність застосування тактики «damage control». Це дозволило в основній групі провести консервативну терапію у 12,6% постраждалих, лапароскопічні операції – у 3,5%, достовірно зменшити тривалість лапаротомних втручань. Показання до краніотомії у гострому періоді травми встановлені у 9 постраждалих контрольної та 15 – основної групи. За наявності показань до краніотомії та лапаротомії операцію на органах черевної порожнини здійснювали першою або обидва втручання виконували симультанно за мінімального та скороченого обсягу.

ШЛЯХИ ОБ’ЄКТИВІЗАЦІЇ ЛЕГКОЇ ЧЕРЕПНО–МОЗКОВОЇ ТРАВМИ В ГОСТРОМУ ПЕРІОДІ

О. А. Андрєєв, О. Є. Скобська, Н. В. Каджая

Реферат

В аналіз включений 41 потерпілий віком у середньому (37,3 ± 0,5) року з легкою черепно–мозковою травмою (ЧМТ). Хворі обстежені відповідно до діючих рекомендацій МОЗ України з використанням тональної порогової аудіометрії, комп’ютерної стабілографії (КС). За даними комп’ютерної томографії (КТ), струс головного мозку (СГМ) виявлений у 32 хворих, забій головного мозку легкого ступеня (ЗГМ_ЛС) – у 9. З застосуванням методу факторного аналізу встановлені фактори, що визначали 55,1% сумарної дисперсії значень варіант.  Зміни базових показників статокінезіограми (СКГ) – збільшення амплітуди коливань загального центру тиску (ЗТЦ) у сагітальній площині і площу СКГ в модифікованому функціональному тесті Ромберга з закритими очима – можна використовувати як об’єктивні критерії діагностики СГМ.

РЕЗУЛЬТАТЫ ГАСТРОПЛАСТИКИ C ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ ИЛЕОЦЕКАЛЬНОГО СЕГМЕНТА КИШЕЧНИКА ПОСЛЕ КОМБИНИРОВАННОЙ ГАСТРЭКТОМИИ

В. А. Лазирский

Реферат

Представлены результаты лечения 18 больных по поводу местно-распространенного рака желудка, у которых после комбинированной гастрэктомии осуществляли гастропластику с использованием илеоцекального сегмента (ИЦС) кишечника (основная група). В группу сравнения включены 20 больных, у которых после комбинированной гастрэктомии сформирован концево-петлевой эзофагоеюноанастомоз. Ранние послеоперационные осложнения возникли в основной группе – у 7 (38,8%) больных, в группе сравнения – у 6 (30%), умерли – соответственно 2 (11,1%) и 2 (10%) больных. Гастропластика с использованием ИЦС кишечника способствовала уменьшению частоты возникновения отдаленных постгастрэктомических синдромов с 58,8 до 11,1%. В группе сравнения медиана выживаемости составила 18,6 мес, в основной группе – медиана выживаемости не достигнута, поскольку исследование продолжается.

с использованием илеоцекального сегмента кишечника.

ЕНДОСКОПІЧНА ПАПІЛЕКТОМІЯ

І. Л. Насташенко

Реферат

Наведений досвід виконання ендоскопічної папілектомії (ЕП) у 7 пацієнтів з приводу доброякісних новоутворень великого сосочка дванадцятипалої кишки (ВСДК). Пухлини виявлені під час проведення ендоскопічної ретроградної панкреатохолангіографії (ЕРПХГ), діагноз верифікували за даними морфологічного дослідження біопсійного матеріалу. З метою встановлення поширення процесу хворим проводили ендоскопічне ультразвукове дослідження (УЗД). При поширенні пухлини за межі слизової оболонки кишки на дистальну частину спільної жовчної протоки (СЖП), протоку підшлункової залози (ПЗ) виконання ЕП протипоказане. У 4 (57,1%) хворих ЕП здійснювали за методом петльової електроексцизії, у 3 (42,9%) за розробленим в клініці способом.

ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ГАСТРОЕЗОФАГЕАЛЬНОЇ РЕФЛЮКСНОЇ ХВОРОБИ

О. П. Дмитренко

Реферат

Наведені результати оперативного лікування 136 пацієнтів з приводу гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) в клініці за період з 2005 по 2015 р. На підставі поглибленого порівняльного аналізу особливостей перебігу раннього післяопераційного періоду доведена ефективність та менша травматичність мініінвазивного втручання, про що свідчили менша тривалість подовженої штучної вентиляції легень (ШВЛ), менші дози препаратів для наркозу, нормалізація систолічного артеріального тиску (САТ), частоти дихання (ЧД) у строки до 12 год після втручання, менша інтенсивність болю (за візуальною аналоговою шкалою – ВАШ), менші дози та кратність застосування наркотичних аналгетиків, раннє відновлення перистальтики кишечнику та активізації пацієнтів.

ГОРМОНАЛЬНО–ГЕНЕТИЧНИЙ СКРИНІНГ У ХВОРИХ ЗА ВИРАЗКОВОЇ ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНОЇ КРОВОТЕЧІ

і. д. Дужий, а. м. романюк, м. с. линдін, в. в. братушка, в. ю. дубницький, ю. ю. шевченко, с. в. харченко

Реферат

Генетично–гормональна регуляція відіграє ключову патофізіологічну роль при крововтраті на тлі ускладненої виразкової хвороби (ВХ) шлунка і дванадцятипалої кишки (ДПК), проте, клінічна важливість деяких генів і компенсаторного стероїдогенезу не з’ясована. На базі Сумської обласної клінічної лікарні проведене обстеження 63 хворих з застосуванням ланцюгової реакції з полімеразою (CRP), аналізом довжини рестрикційних фрагментів (CRP–RFLP) та імуногістохімічного дослідження слизової оболонки шлунка та ДПК. Достовірна різниця розподілу поліморфних генів ESR1 та VKORC1 у хворих жіночої та чоловічої статі за наявності виразкової кровотечі не виявлена, за винятком генотипу А/А VKORC1, що достовірно частіше виявляли у жінок (р<0,05). Встановлено, що інтактна зона дна шлунка має імунореактивність щодо альфа–рецепторів естрогену в ядрах епітеліоцитів і стромоцитів. Діагностика поліморфного гену VKORC1 та експресії рецепторів естрогену може бути експериментальною основою для патогенетичної терапії хворих при виникненні кровотечі.

МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ М’ЯЗОВО–АПОНЕВРОТИЧНИХ ТКАНИН ПЕРЕДНЬОЇ ЧЕРЕВНОЇ СТІНКИ У ХВОРИХ НА МОРБІДНЕ ОЖИРІННЯ

О. Ю. Усенко, І. В. Гомоляко, Б. М. Кондратенко, В. В. Москаленко

Реферат

Представлені результати морфологічного дослідження м’язово–апоневротичних структур передньої черевної стінки (ПЧС) у хворих на морбідне ожиріння (МО). Встановлена роль ожиріння як провідного чинника, що зумовлює морфофункціональну неспроможність ПЧС.

Удосконалення та вибір методу колостомії в лікуванні хворих З ПРИВОДУ гострОЇ обтураційнОЇ непрохіднОстІ товстої кишки

В. І. Кустрьо, О. В. Лангазо

Реферат

У 49 хворих накладена колостома з приводу гострої обтураційної непрохідності товстої кишки (ГОНТК). У 28 хворих (1–ша група) колостому накладали за стандартною методикою; у 21 (2–га група) – за запропонованою нами методикою. Застосування запропонованого методу хірургічного лікування ГОНТК забезпечило зменшення частоти післяопераційних параколостомних ускладнень у 6,8 разу, післяопераційної летальності – у 2,2 разу, тривалості лікування хворого у стаціонарі – в 1,4 разу, частоту перевۥязок та витрати перев’язувального матеріалу – у 10 разів.

лікування; післяопераційні параколостомні ускладнення.

ЗМІНИ ЛІКУВАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ ГОСТРОГО ПАНКРЕАТИТУ

О. В. Костирной, А. В. Косенко, Iмад Мохамед Абдел С. К. Байомi

Реферат

Для покращення результатів лікування некротичного панкреатиту (НП) розроблено патогенетично обгрунтовану програму його комплексної діагностики, профілактики й лікування гнійно–некротичних ускладнень (ГНУ).

З метою вивчення патогенезу ГНУ НП й апробації нових препаратів місцевого лікування проведене експериментальне моделювання захворювання. Доведено, що під час перебігу захворювання порушується цілісність протокової системи підшлункової залози (ПЗ). Проаналізований 42–літній досвід лікування гострого панкреатиту (ГП). У І період (1970 – 1980) застосовували оперативні втручання; у ІІ період (1981 – 1991) – науково–обґрунтовану консервативну терапію; у ІІІ період (1992 – 2000) – розширені можливості діагностичних методик, оперативні втручання виконували за суворими показаннями. Встановлено, що основною причиною виникнення ГНУ є вторинна мікробна контамінація на 3 – 5–ту добу після втручання, прямі маніпуляції на ПЗ неприпустимі; одноразової хірургічної обробки вогнищ некрозу недостатньо; оптимальною операцією є етапна некрсеквестректомія.

МІСЦЕ ПАНКРЕАТОДУОДЕНАЛЬНОЇ РЕЗЕКЦІЇ У ХІРУРГІЧНОМУ ЛІКУВАННІ УСКЛАДНЕНИХ ФОРМ ХРОНІЧНОГО ПАНКРЕАТИТУ

В. І. Пилипчук, І. М. Шевчук, А. М. Яворський, О. Л. Дирів

Реферат

Висвітлені результати хірургічного лікування 120 хворих з приводу ускладнених форм хронічного панкреатиту (ХП).  У 5 хворих методом вибору операції була панкреатодуоденальна резекція (ПДР) за Whipple. Показаннями до її виконання були: неможливість повністю виключити злоякісний процес у головці підшлункової залози (ПЗ); збільшення головки ПЗ, що спричиняло компресію дванадцятипалої кишки (ДПК), спільної жовчної протоки (СЖП) та судин панкреатодуоденальної зони; кістозні зміни головки ПЗ з неодноразовою кровотечею в просвіт кісти та ДПК. Безпосередні, короткотермінові та проміжні результати операції оцінені як хороші та  задовільні.

АПОПТОЗ ТА НЕКРОЗ ЦИРКУЛЮЮЧИХ НЕЙТРОФІЛЬНИХ ГРАНУЛОЦИТІВ У ХВОРИХ ЗА ВИСОКОГО РИЗИКУ ВИНИКНЕННЯ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОГО ПЕРИТОНІТУ

В. Д. Шейко, Д. А. Ситнік, О. О. Шкурупій

Реферат

Досліджені процеси апоптозу та некрозу периферійних нейтрофільних гранулоцитів (НГ) у 43 хворих, оперованих з приводу гострих захворювань органів черевної порожнини (ГЗ ОЧП) у 1–шу та на 4–ту добу післяопераційного періоду. Встановлені зміни процесів апоптозу та некрозу периферійних НГ в динаміці. Несприятливий перебіг раннього післяопераційного періоду у пацієнтів за вихідного високого і середнього ризику виникнення післяопераційного перитоніту (ПП) супроводжувався перерозподілом співвідношення некроз/апоптоз у бік некрозу периферійних НГ.

ЛЕГЕНЕВІ УСКЛАДНЕННЯ У ДІТЕЙ, ОПЕРОВАНИХ З ПРИВОДУ ВРОДЖЕНИХ ВАД СЕРЦЯ В УМОВАХ ШТУЧНОГО КРОВООБІГУ

Л. В. Мошківська, Е. А. Настенко, О. С. Головенко, В. В. Лазоришинець

Реферат

Проаналізовані фактори ризику виникнення легеневих ускладнень у дітей, оперованих з приводу вроджених вад серця (ВВС) в умовах штучного кровообігу (ШК). Проаналізовані частота легеневих ускладнень та фактори ризику їх виникнення.

ЕФЕКТИВНІСТЬ АЛГОРИТМУ НАДАННЯ ХІРУРГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ХВОРИМ НА МУЛЬТИРЕЗИСТЕНТНИЙ ТУБЕРКУЛЬОЗ ЛЕГЕНЬ

І. А. Калабуха, Є. М. Маєтний, О. В. Хмель, В. Є. Іващенко

Реферат

Досліджений вплив передопераційного стану хворих при мультирезистентному туберкульозі легень (МРТЛ) на результати їх хірургічного лікування. Регламентована послідовність дій з визначення оптимального виду та обсягу хірургічного втручання залежно від клініко-анатомічних особливостей патологічного процесу. Розроблений та впроваджений алгоритм організації хірургічного лікування хворих з приводу МРТЛ, що передбачає визначення строків та обсягу обстеження й передопераційної підготовки, послідовність дій щодо визначення виду і техніки виконання оперативного втручання, а також післяопераційного лікування. Застосування розробленого алгоритму забезпечило вилікування 97,6% пацієнтів за відсутності летальності.

аутоиммунныЕ реакциИ у ПАЦИЕНТОВ ПРИ ЗАБОЛЕВАНИЯХ ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ

Ф. Х. Саидова, О. М. Шахсуваров, Р. Г. Гусейнов, Л. М. Ахмедова, Ж. Б.Асланова

Реферат

Изучено состояние аутоиммунитета у 25 больных при диффузном токсическом зобе (ДТЗ) и 20 – при узловом эутиреоидном зобе (УЭЗ) до и после операции. Определяли уровень циркулирующих иммунных комплексов (ЦИК), количество цитотоксических лимфоцитов, субпопуляционный индекс, маркер апоптоза. Установлено, что при УЭЗ аутоиммунные нарушения возникали реже и были менее выражены, чем при ДТЗ.

ПРОГНОЗУВАННЯ «ТЯЖКОЇ» ІНТУБАЦІЇ ТРАХЕЇ У ПАЦІЄНТІВ ПРИ ГНІЙНО–ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ ЩЕЛЕПНО–ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ

В. Ю. Артеменко, О. О. Буднюк

Реферат

Проведене клінічне спостереження 75 хворих, яким з приводу флегмони шиї виконували операцію та інтенсивну терапію за період з 2006 по 2015 р. Труднощі під час забезпечення прохідності дихальних шляхів виникли у 73,3% пацієнтів. Встановлено, що предикторами «тяжкої» інтубації трахеї у хворих, оперованих з приводу флегмони шиї, є: набряк тканин шиї, обмеження відкривання рота менше 3 см, одонтогенна флегмона порожнини рота і шиї, ригідний надгортанник, набряк гортані. Нявність цих чинників потребує застосування ендоскопічних методів інтубації трахеї у таких хворих.

РОЛЬ ЕНДОСКОПІЧНОЇ МАМОДУКТОСКОПІЇ В КОМПЛЕКСНІЙ ДІАГНОСТИЦІ ВНУТРІШНЬОПРОТОКОВИХ НОВОУТВОРЕНЬ ГРУДНОЇ ЗАЛОЗИ

О. А. Аксьонов

Реферат

Представлений перший в Україні досвід виконання ендоскопічної мамодуктоскопії (ЕМДС) у 112 хворих для виявлення внутрішньопротокових новоутворень (ВПНУ) грудної залози (ГЗ). У порівнянні з рентгенологічними, ультразвуковими і цитологічними методами діагностики ВПНУ ГЗ ЕМДС відрізняється найбільш високою чутливістю (90,3%) і точністю (80,2%), проте, недостатньою (47,4%) специфічністю. Для поліпшення результатів хірургічного лікування автори пропонують власний спосіб передопераційного маркування ВПНУ ГЗ під ендоскопічним та ехографічним контролем.

Критерії оцінки та результати лікування ятрогенних пошкоджень сечоводів у хворих онкологічного профілю

О. А. Кононенко, Е. О. Стаховський, П. С. Вукалович, О. А. Войленко, О. Е. Стаховський, Ю. В. Вітрук, М. В.Чепурнатий

Реферат

Проведений клінічний аналіз у 74 хворих онкологічного профілю, у яких виявлені 103 ятрогенні пошкодження сечовода (ЯПС), з приводу чого їх лікували у науково–дослідному відділенні пластичної та реконструктивної онкоурології. Відновлення функції нирки та сечовода відзначали у строки до 6 міс, у ці самі строки виявляли всі ускладнення, спричинені рецидивом обструкції. Віддалені результати лікування ЯПС були позитивними у 95,2% хворих, незадовільний результат виявлений у 3 (4,8%) пацієнтів, що потребувало здійснення повторної хірургічної корекції уродинаміки. Якість життя після відновного оперативного лікування покращилась у 31,7% пацієнтів в порівнянні з такою до операції.

КОМПЛЕКС ЛІКУВАЛЬНИХ ЗАХОДІВ В СИСТЕМІ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПОРАНЕНИМ З ПРИВОДУ ВОГНЕПАЛЬНИХ ТА МІННО–ВИБУХОВИХ УРАЖЕНЬ СТОПИ

С. О. Король

Реферат

Проаналізований комплекс лікувальних заходів, проведених у 302 поранених при вогнепальному та мінно–вибуховому ураженні стопи у 2014 – 2015 рр. Первинна хірургічна обробка (ПХО) рани проведена всім потерпілим, повторна хірургічна обробка (ХО) – у 64,6%, остеосинтез кісток стопи – у 13,9%, первинна іммобілізація з використанням імпровізованої шини – у 77,8%, вторинна іммобілізація за допомогою гіпсової лонгети – у 48,1%, спиць Ілізарова – у 35,2%, апарата Ілізарова – у 18,5%, стрижневих апаратів зовнішньої фіксації (АЗФ) – у 16,7%. Для покращення функціонування сучасної системи лікувально–евакуаційного забезпечення (ЛЕЗ) необхідне максимальне зменшення кількості рівнів надання допомоги.

ТЕХНИКА ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО СТЕНТИРОВАНИЯ СОСУДОВ ДЛЯ ИССЛЕДОВАНИЙ IN VIVO

Д. В. Бызов, Н. А. Чиж, И. П. Михайлова, С. Д. Салогуб, Б. П. Сандомирский

Реферат

Внедрение в клиническую практику новых систем для стентирования сосудов требует проведения доклинических исследований in vivo. Представлен метод имплантации сосудистых стентов в брюшную часть аорты (БЧА) кроля с помощью периферического сосудистого катетера. Последовательно представлены хирургические аспекты стентирования сосудов в эксперименте, оценка функционального состояния сердца и аорты, морфометрические показатели стента через 30 сут после операции. Внедрение описанной методики позволяет упростить хирургическую технику, минимизировать затраты на проведение вмешательств на сосудах в эксперименте. Методика не требует применения специального эндоваскулярного оборудования и может быть успешно реализована в условиях общехирургической операционной для проведения экспериментальных исследований на стентах.

ТОТАL PANCREATICODUODENECTOMY WITH RESECTION OF HEPATIC ARTERY AND PORTAL VEIN FOR THE PANCREATIC HEAD CANCER

А. Yu. Usenko, А. V. Skums, V. P. Serdyuk, А. О. Danilets, О. М. Simonov

ХИРУРГИЧЕСКОЕ ЛЕЧЕНИЕ АОРТОКАВАЛЬНОЙ ФИСТУЛЫ НА ФОНЕ РАССЛАИВАЮЩЕЙ ИНФРАРЕНАЛЬНОЙ АНЕВРИЗМЫ БРЮШНОЙ ЧАСТИ АОРТЫ

П. И. Никульников, А. Н. Быцай, А. И. Яценко, И. Б. Бурая

Игорь Владимирович ИОФФЕ

К 60–летию со дня рождения

Николай Николаевич МИЛИЦА

к 60–летию со дня рождения