медицинский портал

Разделы медицины

  • Информация
    • Акушерство и гинекология
    • Детская хирургия
    • Гастроэнтерология
    • Колопроктология
    • Нейрохирургия
    • Онкология
    • Отоларингология
    • Пластическая хирургия
    • Сосудистая хирургия
    • Травматология и ортопедия
    • Урология
    • Флебология
    • Хирургия
    • Эндокринология
    • Препараты
    • Пациентам
▼ Я покупаю ссылки здесь ▼

Клінічна хірургія №10 2018

Пост опубликован: 12.12.2018

Модифіковане біліопанкреатичне шунтування в лікуванні метаболічного синдрому та цукрового діабету 2-го типу у пацієнтів з морбідним ожирінням

О. Ю. Усенко1,2, О. А. Лаврик1,2, А. Ю. Згонник1, М. В. Манойло1, А. С. Лаврик1

1Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ,

2Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ

Реферат

Мета. Вивчення впливу операції біліопанкреатичного шунтування (БПШ) на перебіг метаболічного синдрому (МС) у хворих з морбідним ожирінням (МО).

Матеріали і методи. Проаналізовано результати хірургічного лікування 76 хворих з МО, яким виконали операцію БПШ в Інституті. Вік хворих коливався від 23 до 65 років, середній індекс маси тіла (ІМТ) становив 57 (44 – 87) кг/м2. Артеріальну гіпертензію мали 49 (64%), дисліпідемію — 53 (70%), сонне апное — 13 (17%), астму — 14 (18%), цукровий діабет (ЦД) 2-го типу — 30 (39%) пацієнтів. Середній строк спостереження становив 36 міс. Визначали антропометричні та клінічні параметри, індекс НОМА (Нomeostasis Model Assessment – індекс інсулінорезистентності), рівні інсуліну, глюкози, С-пептиду та холестерину (ХС) через 1, 3, 6 та 12 міс після операції.

Результати. Через 3 міс після БПШ середній ІМТ становив 45,3 (34 — 59), через 6 міс — 36,1 (39 — 55), через 9 міс – 34,2 (33 — 42) кг/м2. До операції індекс НОМА становив (7,6 ± 0,4) ум. од., середній рівень глікемії натще – (7,8 ± 0,4) ммоль/л, інсуліну натще – (21,2 ± 2,5) мкМО/мл, глікованого гемоглобіну (HbA1с) – (6,8 ± 0,3)%. Через 36 міс після операції індекс НОМА, рівні глікемії натще, інсуліну натще, С-пептиду та HbA1с нормалізувалися. Рівні загального ХС та атерогенних ліпідів поступово знижувалися до нормальних величин.

Висновки. БПШ забезпечує тривале та ефективне зменшення маси тіла (МТ) з корекцією компонентів МС.

Ключові слова: біліопанкреатичне шунтування; метаболічний синдром; ожиріння.

 

Лікування доброякісних захворювань гепатикохоледоха, ускладнених обтураційною жовтяницею, з використанням антеградних ендобіліарних втручань

В. В. Бойко1,2, Ю. В. Авдосьєв2, В. В. Макаров1, В. Г. Грома1,2, А. Л. Сочнєва1

1Харківський національний медичний університет,

2Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України, м. Харків

Реферат

Мета. Аналіз результатів лікування доброякісних захворювань гепатикохоледоха (ГХ), ускладнених обтураційною жовтяницею (ОЖ), з урахуванням використання антеградних ендобіліарних втручань.

Матеріали і методи. Ретроспективно та проспективно проаналізовано результати лікування 34 пацієнтів з доброякісними захворюваннями ГХ, ускладненими ОЖ, в Інституті з 2011 по 2017 р.

Результати. Для біліарної декомпресії у 15 (44,1%) пацієнтів (1-ша група) застосували антеградні ендобіліарні втручання. У 19 (55,9%) пацієнтів (2-га група) спроби виконати ретроградні втручання виявилися неефективними. Після біліарної декомпресії 24 (70,6%) пацієнтам виконали реконструктивно-відновні операції із застосуванням розробленого способу лікування холедохолітіазу (ХЛ) (Пат. України на корисну модель №126337), 2 (5,9%) пацієнтам з «ендоскопічно складними» формами ХЛ виконали мініінвазивні комбіновані втручання з антеградного та ретроградного доступів.

Висновки. Застосовуючи антеградні ендобіліарні втручання, ми знизили частоту розвитку ускладнень біліарної декомпресії із 78,9 до 6,7% (ускладнення констатували у 15 пацієнтів 2-ї та у 1 пацієнта 1-ї групи); частоту розвитку ускладнень після реконструктивно-відновних операцій з 52,6 до 6,7% (ускладнення констатували у10 пацієнтів 2-ї та у 1 пацієнта 1-ї групи), а також летальність з 10,5 до 6,7% (померли 2 пацієнти 2-ї та 1 пацієнт 1-ї групи).

Ключові слова: доброякісні захворювання гепатикохоледоха; обтураційна жовтяниця; антеградні втручання; ретроградні втручання; реконструктивно-відновні операції.

 

 

Комбіноване застосування кріохірургічного методу та хімічної деструкції в комплексному лікуванні пацієнтів з вогнищевою патологією печінки

О. І. Дронов1,2, І. О. Ковальська1,2, Є. С. Козачук1, Д. І. Хоменко1, П. П. Бакунець2

1Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ,

2Київський міський центр хірургії захворювань печінки, жовчних шляхів та підшлункової залози імені В. С. Земскова

Реферат

Мета. Оцінити ефективність комбінованого застосування кріохірургічного методу та хімічної деструкції 10% розчином кальцію хлориду в комплексному лікуванні пацієнтів з вогнищевою патологією печінки (ВПП).

Матеріали і методи. Проаналізовано результати застосування локальних методів деструкції у складі комплексного лікування 316 пацієнтів з ВПП.

Результати. Між досліджуваними групами пацієнтів за частотою, структурою, ступенем тяжкості специфічних ускладнень, летальністю достовірної різниці не виявлено (p > 0,05). Після комбінованого застосування кріохірургічного методу та хімічної деструкції достовірно збільшилась частота повних та часткових відповідей пухлинних вогнищ на лікування, зменшилася частота стабілізації і прогресування процесу (p < 0,05), локальних рецидивів та збільшилася частота конверсії до резектабельності (p < 0,05).

Висновки. Комбіноване застосування кріодеструкції та хімічної абляції є безпечним та ефективним методом, який дає змогу достовірно покращити результати лікування пацієнтів з ВПП.

Ключові слова: кріохірургічний метод; кріодеструкція; хімічна деструкція; 10% розчин кальцію хлориду; вогнищева патологія печінки.

 

Саркопенія як фактор прогнозування розвитку післяопераційних ускладнень у хворих з аденокарциномою підшлункової залози

В. М. Копчак1, Л. О. Перерва1, І. В. Хомяк1, О. В. Дувалко1, Г. Г. Шевколенко1, Н. Г. Давиденко1 , К. В. Копчак2

1Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ,

2Національний інститут раку МОЗ України, м. Київ

Реферат

Мета. Визначення впливу саркопенії на виникнення ускладнень після резекційних оперативних втручань на підшлунковій залозі (ПЗ) з приводу її злоякісних пухлин.

Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз результатів лікування 87 пацієнтів, яким були виконані радикальні оперативні втручання. За допомогою передопераційної комп’ютерної томографії (КТ) розраховували в одиницях Хаунсфільда (од. Х.) середнє значення щільності (Hounsfield Unit Average Calculation — HUAC) та сумарний індекс (Total Psoas Index – TPI) великого поперекового м’яза на рівні ІІІ поперекового хребця.

Результати. У 35 (40,2%) пацієнтів виявили саркопенію, застосовуючи показник HUAC. Післяопераційні ускладнення виникли у 21 (60%) хворого з саркопенією, померли 2 (5,7%) хворих. Післяопераційні ускладнення виникли у 16 (30,8%) хворих без саркопенії, помер 1 (1,9%) хворий. Застосовуючи показник TPI, саркопенію діагностували у 38 (43,7%) хворих, із них ускладнення виникли у 21 (55,3%), померли 2 (5,3%). Ускладнення виникли у 16 (32,6%) хворих без саркопенії, помер 1 (2,0%) хворий.

Висновки. Саркопенія достовірно впливає на частоту післяопераційних ускладнень, її виявлення може бути використано для покращення відбору пацієнтів перед виконанням резекції ПЗ з приводу її злоякісних новоутворень.

Ключові слова: пухлини підшлункової залози; саркопенія; післяопераційні ускладнення.

 

 

Вплив улінастатину на метаболізм циркулюючих лейкоцитів та сироватковий рівень негістонових білків 1 високомобільної групи у хворих з гострим панкреатитом

Я. М. Сусак1, О. І. Зуб2, О. М. Лобанова2, Н. В. Сенчило3, О.Г.Федорчук4, Л. М. Сківка3

1Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ,

2Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги,

3Навчально-науковий центр “Інститут біології та медицини” Київського національного університету імені Тараса Шевченка,

4Інститут експериментальної патології, онкології та радіобіології імені Р. Є. Кавецького НАН України, м. Київ

Реферат

Мета. Дослідити вплив лікування хворих з гострим панкреатитом (ГП) з використанням препарату улінастатин (УС) на функціональний стан циркулюючих лейкоцитів та сироватковий рівень негістонових білків 1 високомобільної групи (High Mobility Group Box 1 protein — HMGB1).

Матеріали і методи. У дослідження включено 60 хворих з ГП, яких лікували у хірургічному відділенні №2 Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. Про стан метаболізму циркулюючих фагоцитів судили за показниками продукції реактивних форм кисню (РФК) та фагоцитарною активністю, які визначали методом проточної цитометрії. Для визначення сироваткового рівня HMGB1 застосовували метод імуноферментного аналізу.

Результати. Про позитивний терапевтичний ефект УС свідчили зниження синтезу РФК циркулюючими лейкоцитами (в середньому у 2 рази), помірне посилення фагоцитарної активності циркулюючих моно- та поліморфноядерних фагоцитів, зниження сироваткового рівня HMGB1 на 27%.

Висновки. Включення до складу лікувального алгоритму УС посилює протизапальний та антиоксидантний ефекти лікування хворих з ГП.

Ключові слова: гострий панкреатит; улінастатин; метаболізм лейкоцитів; негістонові білки 1 високомобільної групи.

 

 

Мультимодальна покрокова тактика хірургічного лікування хворих з гострим некротичним панкреатитом

І. В. Хомяк1, О. В. Ротар2, В. І. Ротар2, А. І. Хомяк1

1Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ,

2Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці

Реферат

Мета. Оцінити ефективність розробленої тактики мультимодального покрокового хірургічного лікування гострого некротичного панкреатиту (ГНП).

Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 317 хворих з ГНП, яким протягом 2013-2017 рр. застосовували запропоновану тактику виконання хірургічних втручань. Для оцінки ефективності лікування вивчали вперше виявлену органну недостатність (ОН) після операції, тривалість інтенсивної терапії, післяопераційні ускладнення та летальність.

Результати. Застосування запропонованої тактики забезпечило зменшення частоти виконання широкої лапаротомної некрсеквестректомії до 14,5% та відтермінування його на строк після 4-го тижня від початку захворювання у 82,6% оперованих пацієнтів. У післяопераційному періоді ускладнення спостерігали у 28,3% пацієнтів, загальна летальність становила 3,5%, після виконання широких лапаротомних некрсеквестректомій – 6,5%.

Висновки. Використання мультимодальної покрокової тактики хірургічного лікування хворих з ГНП забезпечує зменшення частоти виконання широкої лапаротомної некрсеквестректомії та частоти виникнення післяопераційних ускладнень.

Ключові слова: гострий некротичний панкреатит; мініінвазивні втручання; еховідеоендоскопія; мультимодальна покрокова тактика.

 

 

Діагностична та прогностична значущість активності фосфоліпази а2, амілази, рівнів гістаміну та ендотеліально-моноцитарного активуючого пептиду ІІ в сироватці крові при різних формах гострого панкреатиту

В. В. Міщук, Н. Я. Іваночко

Івано-Франківський національний медичний університет

Реферат

Мета. Вивчити інформативну значущість різного ступеня підвищення активності фосфоліпази А2, амілази, рівнів гістаміну, ендотеліально-моноцитарного активуючого поліпептиду ІІ (ЕМАП-ІІ) як маркерів глибини ураження підшлункової залози (ПЗ) при гострому панкреатиті (ГП).

Матеріали і методи. У 45 хворих, прооперованих з приводу тяжкої форми ГП, яким після лапароскопічного дослідження і виявлення розлитого ферментативного перитоніту дренували сальниковий отвір, розкривали і дренували зону некрозу, та у 28 хворих із ГП середнього ступеня тяжкості, яким проводили консервативну терапію, під час госпіталізації визначали активність фосфоліпази А2, рівні гістаміну, ЕМАП-ІІ імуноферментними методами та активність амілази кінетичним методом.

Результати. При ГП середнього ступеня тяжкості активність амілази до початку терапії підвищувалась до (249,5 ± 16,2) од/л у 71,43% хворих, при тяжкому (деструктивному) – до (329,77 ± 24,2) од/л у 53,3% хворих (р < 0,05). Активність фосфоліпази А2 підвищувалась до (698,18 ± 9,70) нг/мл у всіх обстежених хворих із деструктивним панкреатитом та до (392,77 ± 15,59) нг/мл при ГП середнього ступеня тяжкості (р < 0,05). Рівень гістаміну у хворих із ГП середнього ступеня тяжкості становив (2,28 ± 0,12) нг/мл, у разі деструкції ПЗ – (5,10 ± 0,34) нг/мл (у здорових осіб – (0,70 ± 0,11) нг/мл). Розвиток таких ускладнень, як панкреатогенний перитоніт, має велику вірогідність (відношення шансів, odds ratio-OR становить 103,14) (p < 0,0001) у разі підвищення активності фосфоліпази А2 понад 392,77 нг/мл.

Висновки. Висока активність фосфоліпази А2 і підвищений рівень гістаміну в сироватці крові у хворих із ГП на початковій стадії є більш прогностично вірогідними маркерами тяжкого його перебігу та розвитку ускладнень.

Ключові слова: гострий панкреатит; фосфоліпаза А2; гістамін; амілаза.

 

 

Лікування поєднаної патології анального каналу і прямої кишки з використанням електрохірургічного високочастотного апарата «ЕФА»

М. П. Захараш1, В. В. Балицький2,3, О. Г. Курик4

1Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ,

2Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова,

3Хмельницька обласна лікарня,

4Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини Державного управління справами, м. Київ

Реферат

Мета. Покращення результатів хірургічного лікування хворих з поєднаною патологією анального каналу і прямої кишки шляхом використання електрохірургічного високочастотного апарата «ЕФА».

Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 114 пацієнтів з поєднаною патологією анального каналу і прямої кишки з використанням електрохірургічного високочастотного апарата «ЕФА».

Результати. Встановлено, що у разі використання електрохірургічного високочастотного апарата «ЕФА» тривалість операції зменшується до (25 ± 5) хв, об’єм крововтрати – до (20 ± 5) мл, потреба в наркотичних аналгетиках – до (3 ± 1) мл, тривалість стаціонарного лікування – до (6 ± 1) доба.

Висновки. Використання електрохірургічного високочастотного апарата «ЕФА» приводить до скорочення тривалості операції, зменшення об’єму є інтраопераційної крововтрати, інтенсивності больового синдрому в післяопераційному періоді. Після використання даної хірургічної технології глибина некрозу тканин незначна — (0,254 ± 0,18 мм), чим забезпечується косметичність операції.

Ключові слова: поєднана патологія; анальний канал; пряма кишка; електрохірургічний високочастотний апарат «ЕФА».

 

Результати застосування відеоторакоскопії для діагностики етіології синдрому легеневої дисемінації

М. С. Опанасенко, Б. М. Конік, О. К. Обремська, О. В. Терешкович, О. Е. Кшановський, В. І. Лисенко, І. В. Ліскіна, Л. М. Загаба

Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф. Г. Яновського НАМН України, м. Київ

Реферат

Мета. Визначити чутливість, специфічність і точність відеоторакоскопічної (ВТС) і відеоасистованої торакоскопічної (ВАТС) біопсії легені у хворих із синдромом легеневої дисемінації (СЛД) неясного ґенезу.

Матеріали і методи. Проаналізовано і узагальнено дані 143 хворих із СЛД різної етіології, яким виконували ВТС або ВАТС біопсію легені. Проводили цитологічне, бактеріологічне і патогістологічне дослідження всіх отриманих біоптатів.

Результати. Чутливість, специфічність і точність ВТС і ВАТС біопсії легені при СЛД є високими і суттєво не відрізняються: 98,0, 99,0 та 95,2% і 94,7, 100,0 та 94,7% відповідно.

Для ВТС і ВАТС біопсії легені характерні низька частота післяопераційних ускладнень – 4,8 та 7,9% відповідно, невеликий об’єм середньої інтраопераційної крововтрати — (20,0 ± 3,5) та (35,6 ± 4,3) мл відповідно, невелика середня тривалість оперативного втручання — (25,2 ± 2,6) та (45,1 ± 5,6) хв відповідно. Частота інтраопераційних ускладнень ВТС біопсії легені становила 1,9%. Інтраопераційних ускладнень ВАТС біопсії легені не зафіксували.

Висновки. Використання відеоторакоскопічних методик при СЛД дає можливість швидко та малотравматично встановити етіологію захворювання.

Ключові слова: відеоторакоскопія; легенева дисемінація; біопсія.

 

Повторні операції та операції для попередження тромбозу у хворих з цукровим діабетом та критичною ішемією нижньої кінцівки

С. М. Діденко

Клінічна лікарня «Феофанія» Державного управління справами, м. Київ

Реферат

Мета. Визначити ефективність повторних операцій та операцій для попередження тромбозу у хворих з цукровим діабетом (ЦД) та хронічною критичною ішемією нижньої кінцівки (ХКІНК), порівнявши їх результати.

Матеріали і методи. Узагальнено досвід лікування 439 хворих з ЦД та ХКІНК і стенотично-оклюзійним ураженням (СОУ) артерій підколінно-гомілкового сегмента в Клінічній лікарні «Феофанія» Державного управління справами, Інституті загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України та Київській міській клінічній лікарні № 1 з 1999 по 2016 р., яким виконали відкриті, ендоваскулярні та гібридні реконструктивні операції на артеріях нижніх кінцівок (НК) з метою покращення кровопостачання та усунення проявів ХКІНК. Вік пацієнтів коливався від 56 до 88 років, у середньому становив (67,9 ± 8,1) року. Чоловіків було 265 (60,4%), жінок – 174 (39,6%).

Результати. З огляду на високу частоту ампутації після повторних реконструктивних операцій — 24,6%, ми запропонували алгоритм обстеження хворих після первинної операції з урахуванням наявності у них факторів ризику СОУ і тромбозу в зоні артеріальної реконструкції (ЗАР) та шляхах припливу і відтоку. На підставі розробленого алгоритму сформульовані показання до виконання операцій для попередження тромбозу, результати яких кращі за результати повторних операцій.

Висновки. Кумулятивна частота збереження кінцівки після повторних операцій через 1 та 3 роки становила 75,4 і 49,2% відповідно. У зв’язку з високою частотою ампутації після повторних реконструктивних операцій запропоновано алгоритм післяопераційного обстеження хворих з урахуванням наявності у них факторів ризику СОУ і тромбозу в шляхах припливу і відтоку та ЗАР. Періодичність і методи обстеження хворих після виконання первинних реваскуляризуючих операцій повинні ґрунтуватись на визначенні факторів ризику розвитку післяопераційних ускладнень. Такий комплекс діагностичних заходів дає можливість своєчасно виявити розвиток СОУ в артеріях припливу та відтоку і безпосередньо в ЗАР, що передують виникненню тромбозу, та призначити операцію для попередження тромбозу. Операції для попередження тромбозу забезпечують не лише профілактику тромбозу ЗАР, а й клінічне поліпшення, яке спостерігали у 96,6% пацієнтів, тоді як після повторних операцій — у 58,5% пацієнтів. Кумулятивна частота збереження кінцівки після операцій для попередження тромбозу через 1 та 3 роки становила відповідно 98,3 і 91,5%, що значно перевищує аналогічні показники після повторних операцій.

Ключові слова: цукровий діабет; ішемічна форма синдрому діабетичної стопи; хронічна критична ішемія нижніх кінцівок; ендоваскулярна операція; гібридна операція; повторна операція; операція для попередження тромбозу.

 

Методи реабілітації хворих після оперативного лікування варикозної хвороби

Н. П. Коржик

Консультативно-діагностичний центр Шевченківського району, м. Київ

Мета. Вивчити вплив медикаментозного та  бальнеологічного лікування на перебіг післяопераційного періоду у пацієнтів з варикозною хворобою (ВХ).

Матеріали і методи. Дослідження проведено щодо  70 пацієнтів з ВХ, прооперованих за період з 2006 по 2017 р. Жінок було 44, чоловіків — 26 віком від 31 до 73 років. У 42 із 70 пацієнтів застосовано запропоновану реабілітаційну схему.

Результати. Санаторно-курортне лікування покращувало післяопераційний перебіг та запобігало виникненню рецидивів ВХ.

Висновки. Після успішно виконаної венектомії реабілітаційне лікування є обов’язковим і його проведення має бути пунктуальним. Післяопераційна реабілітація за запропонованою схемою покращує клінічний стан хворого, запобігає розвитку ускладнень та рецидиву ВХ.

Ключові слова: варикозна хвороба; операція; рецидив.

Мethods of rehabilitation in patients after operative treatment of varicose disease

  1. P. Коrzhyk

Cоnsultive-Diagnostic Centre of Shevchenkivskyi District, Kyiv

Реферат

Abstract

Objective. To study up the impact of medicinal and balneal treatment on the postoperative period course in patients, suffering varicose disease (VD).

Маterials and methods. The investigation was conducted in 70 patients, suffering VD and operated in 2006 — 2017 yrs. There were 44 women and 26 men, ageing 31-73 yrs old. In 42 of 70 patients the proposed rehabilitation scheme was applied.

Results. The spa resort treatment have improved postoperative course and prevented occurrence of the VD recurrence.

Conclusion. After successfully performed venectomy the rehabilitation treatment is obligatory and its conduction ought to be strictly accomplished. Postoperative rehabilitation in accordance to the scheme proposed improves clinical status of the patient, prevents development of complications and the VD recurrence.

Кeywords: varicose disease; оperation; recurrence.

 

References

  1. Bilayeva О, Korzhyk NP, Nechta VV. Viznachennia docilnosti viconaniia venectomii u hvorih na hostriy trombophlebit ven niznih kincivok. In: Problemni pitanna medicine nevidcladnich staniv. Materiali naukovoho simpoziumu. Kyiv; 2010, 35-8. [In Ukrainian].
  2. Kompendium, Lecarstvennie preparati, 2012. [In Ukrainian].
  3. Vaschenko M. Venoplant v lechenii chronicheskoi venoznoi nedostatochnosti. Liki Ukraini. 2004;(4):1-2. [In Ukrainian].
  4. 4. Korzhyk N. P. Varicose disease of the lower extremities: causes, complications, choice of methods for treatment and prophylaxis. Klin khir. 2016;(2):52-5. [In Ukrainian].
  5. Mazuryk MF, Demianuk DH. Ambulatorna khirurhiia. Kyiv: Zdorovia; 1988. 302 s.[In Ukrainian].
  6. Korzhyk NP, Myronov OM. Ambulatorna khirurhiia. Kyiv: Knyha-plius; 2010. 240 s. [In Ukrainian].

 

Korzhyk Natalia Petrivna

Medical Science Degree surgeon,

Consultative-diagnostic Centre of Shevchenkivskyi district of Kyiv, subsidiary № 2.

01601 Saksaganskogo, 100, Kyiv, Ukrainian

484-08-97, 38-063-522-90-70

korgman1305@ukr.net

http://orcid.org/0000-0001-6547-1223

 

Мікрохірургічні методики в лікуванні дефектів тканин, спричинених бойовою травмою

С. П. Галич, Я. П. Огородник, О. Ю. Дабіжа, О. А. Гиндич

Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ

Реферат

Мета. Проаналізувати застосування мікрохірургічних методик у лікуванні великих дефектів тканин, що виникли внаслідок бойових поранень, та післяопераційні ускладнення з тим, щоб покращити умови для подальшої реабілітації постраждалих.

Матеріали і методи. За період з 2015 по 2018 р. лікували 65 військовослужбовців Збройних Сил України, інших силових відомств та добровольчих батальйонів, яким застосовували переміщення та пересадку васкуляризованих комплексів тканин для закриття дефектів тканин голови, верхніх та нижніх кінцівок, черевної стінки, промежини, іншої локалізації.

Результати. У жодному спостереженні реконструктивне лікування не ускладнилось тотальною втратою клаптя або кінцівки.

Висновки. Мікрохірургічне переміщення або пересадка васкуляризованих комплексів тканин є методом вибору, а іноді і єдиним методом хірургічного лікування дефектів тканин, спричинених бойовою травмою.

Ключові слова: дефект тканин; бойова травма; реконструкція; васкуляризовані комплекси тканин.

 

Вплив антифібринолітичної терапії на індуковану травмою коагулопатію та перебіг травматичної хвороби

В. О. Іванова

Одеський національний медичний університет

Реферат

Мета. Визначити ефективність раннього призначення транексамової кислоти хворим з травматичними ураженнями.

Матеріали і методи. Досліджено систему гемостазу та перебіг травматичної хвороби впродовж 72 год у 108 хворих з множинними травматичними ураженнями. Хворих розподілили на дві групи в залежності від методу профілактики та комплексної корекції: 1-ша група — 54 пацієнти, які не отримували антифібринолітичних засобів, 2-га група — 54 пацієнти, яким вводили транексамову кислоту 1000 мг внутрішньовенно болюсно під час госпіталізації та 15 мг/кг кожні 6 год протягом трьох діб. Усім хворим проводили інструментальні, лабораторні дослідження, оцінювали загальний стан та здійснювали постійний моніторинг показників вітальних функцій, величини діурезу, динаміки рівня загальної креатинфосфокінази (КФК), рівня гемоглобіну крові, потреби у гемотрансфузії та ретроспективно аналізували тривалість лікування у відділенні інтенсивної терапії (ВІТ). На момент госпіталізації до ВІТ стан хворих за шкалою NISS (New Injury Severity Score – Оновлена шкала тяжкості пошкоджень) був оцінений у (28,34 ± 2,06) бала.

Результати. Під час госпіталізації до ВІТ у пацієнтів з травматичними ураженнями діагностували підвищення агрегації тромбоцитів з активацією судинно-тромбоцитарного гемостазу, гіпокоагуляцію та значно активований фібриноліз. За даними моніторингу показників гемодинаміки у всіх пацієнтів констатували зниження систолічного артеріального тиску (САТ), середнього артеріального тиску (СрАТ) та підвищення шокового індексу (ШІ) і частоти серцевих скорочень (ЧСС), що є ознаками травматичного шоку, активації симпатоадреналової системи та централізації кровообігу. У пацієнтів 2-ї групи динаміка зниження рівня загальної КФК була більш виражена, рівень гемоглобіну стабільно вищий, а отже, вони потребували гемотрансфузії еритроцитарної маси у значно меншому об’ємі в порівнянні з пацієнтами 1-ї групи, що можна пов’язати з раннім призначенням терапії індукованої травмою коагулопатії та зменшенням крововтрати.

Висновки. Виявлені зміни свідчать про те, що введення препаратів з групи інгібіторів фібринолізу хворим з травматичними ураженнями позитивно впливає на показники фібринолітичної системи, перебіг травматичної хвороби, нормалізує кровообіг, сприяє виходу пацієнтів із стану травматичного шоку, знижує потребу у гемотрансфузії.

Ключові слова: травма; транексамова кислота; фібриноліз; гемостаз.

 

Вплив комплексного застосування сорбілакту та L-аргініну на окремі показники синдрому ендогенної інтоксикації гнійно-септичного ґенезу

Н. О. Максимчук, В. М. Коновчук

Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці

Реферат

Мета. Встановити вплив поєднаного застосування сорбілакту та L-аргініну на детоксикаційну функцію нирок та показники синдрому ендогенної інтоксикації в періоді нестійкої компенсації токсикозу (на 7-му добу спостереження).

Матеріали і методи. Досліджено вплив сорбілакту та L-аргініну на окремі показники синдрому ендогенної інтоксикації (СЕІ) гнійно-септичного ґенезу у пацієнтів чотирьох груп: 1-ша група (контрольна) – 31 хворий із синдромом системної запальної відповіді (ССЗВ), 2-га група – 16 хворих із СЕІ, яким проводили стандартну терапію, 3-тя група – 13 хворих із СЕІ, яким на базі стандартної терапії вводили сорбілакт, 4-та група – 10 хворих із СЕІ, стандартне лікування яких доповнювали поєднаним застосуванням сорбілакту та L-аргініну.

Результати. На 7-му добу дослідження екскреція молекул середньої маси (МСМ) у хворих із СЕІ становила (7,5 ± 0,28) у.о./хв, що було на 77% вище, ніж у хворих контрольної групи, проте концентрація МСМ у плазмі крові залишалася в 2,1 разу вищою, а їх кліренс ледь досягав нижньої межі відповідного показника у хворих контрольної групи, тобто компенсація СЕІ мала нестійкий характер.

Висновки. Застосування в комплексі сорбілакту та L-аргініну активує детоксикаційну функцію нирок та зменшує ступінь ендогенної інтоксикації гнійно-септичного ґенезу.

Ключові слова: синдром ендогенної інтоксикації; сорбілакт; L-аргінін.

 

Ендоскопічна хірургія пухлин надниркових залоз при первинному гіперальдостеронізмі

А. О. Никоненко¹, І. В. Русанов², І. В. Зубрик¹, О. О. Подлужний¹, А. Л. Макаренков¹

¹Запорізький державний медичний університет,

²Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України

Реферат

Мета. Оцінити ефективність хірургічного лікування пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом (ПГА).

Матеріали і методи. За період з 2014 по лютий 2018 р. в клініці госпітальної хірургії Запорізького державного медичного університету у 46 пацієнтів діагностували ПГА, оперативне лікування проведено 23 пацієнтам, серед них 15 (65%) жінок і 8 (35%) чоловіків. Середній вік пацієнтів становив (52,3 ± 9,5) року. За даними комп’ютерної (КТ) та магнітно-резонансної ( МРТ) томографії правобічна локалізація аденом надниркових залоз встановлена у 10 (43,5%) пацієнтів, лівобічна – у 7 (30,4%), двобічна – у 6 (26,1%). Розмір об’ємних утворень надниркових залоз становив (18,3 ± 6,7) мм. Діагностику проводили згідно з Клінічними практичними рекомендаціями з діагностики та лікування первинного гіперальдостеронізму (Clinical Practical Guideline – The Management of  Primary Aldosteronism; 2008, 2016). Оперативне лікування проводили з використанням ендоскопічних методів. Лапароскопічну адреналектомію виконали 19 (82,6%) пацієнтам, лапароскопічну резекцію надниркової залози – 4 (17,4%). Результати оперативного лікування оцінювали згідно зі стандартними та клініко-біохімічними критеріями PASO (Primary Aldosteronism Surgical Outcomes).

Результати. Тривалість операцій становила в середньому 150 (120 – 200) хв, строки лікування пацієнтів у стаціонарі – (9 ± 2,1) доби. До конверсій не вдавалися, післяопераційних ускладнень не було. Ніхто з пацієнтів не помер. Порівняльний аналіз результатів оперативного лікування показав статистично достовірне зниження показників систолічного артеріального тиску (САТ), діастолічного артеріального тиску (ДАТ), концентрації альдостерону та підвищення рівня калію (p < 0,05). Кореляційний аналіз не виявив статистично достовірного зв’язку між концентрацією альдостерону та масою міокарда лівого шлуночка (ММЛШ), товщиною міжшлуночкової перегородки (ТМШП), товщиною задньої стінки лівого шлуночка (ТЗСЛШ) у пацієнтів до та після оперативного лікування. Клінічні результати хірургічного лікування пацієнтів з ПГА, оцінені за критеріями PASO та стандартними критеріями, практично схожі: повне одужання констатовано у 39,2 та 43,5% пацієнтів, часткове – у 60,8 та 56,5% пацієнтів відповідно; біохімічні результати, оцінені аналогічно, суттєво різнилися: повне одужання — 91,3 та 43,5%, часткове — 8,7 та 56,5% відповідно.

Висновки. В хірургічному лікуванні пацієнтів з аденомами надниркових залоз, що супроводжуються ПГА, слід надавати перевагу лапароскопічним методам (адреналектомія, резекція). Ефективність мініінвазивних методів хірургічного лікування ПГА статистично достовірна. Клініко-біохімічні критерії PASO в оцінці результатів хірургічного лікування пацієнтів з ПГА мають перевагу перед стандартними, оскільки є комплексними. Після хірургічного лікування пацієнтів з ПГА повне біохімічне одужання настає у 91,3% пацієнтів, повне клінічне – у 39,2%, часткове біохімічне — у 8,7%, часткове клінічне – у 60,8% пацієнтів.

Ключові слова: первинний гіперальдостеронізм; аденома надниркової залози; лапароскопічна адреналектомія; лапароскопічна резекція.

 

Оцінка ефективності селективної артеріальної емболізації у хворих з доброякісною гіперплазією передміхурової залози та високим операційним ризиком

С. В. Головко1, О. Ф. Савицький2, А. А. Кобірніченко1, А. В. Лисак1, І. Л. Троіцький1

1Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь», м. Київ,

2Українська військово-медична академія, м. Київ

Реферат

Мета. Покращити результати хірургічної реабілітації хворих з доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ) та високим операційним ризиком, обгрунтувавши диференційований підхід до застосування селективної артеріальної емболізації (САЕ) та монополярної трансуретральної резекції передміхурової залози (ТУРПЗ).

Матеріали і методи. Досліджено шляхом аналізу ефективність та безпечність САЕ передміхурової залози (ПЗ) як методу лікування симптомів нижніх сечовивідних шляхів (СНСШ) у хворих з ДГПЗ та високим операційним ризиком у порівнянні з ТУРПЗ. Аналіз базувався на систематичному вивченні функціональних результатів та ускладнень у 33 хворих основної групи, яким виконали САЕ, та у 39 хворих порівняльної групи, яким виконали ТУРПЗ.

Результати. Хворі, яким виконали САЕ, не мали операційної травми, у них був низький ризик виникнення післяопераційних ускладнень, коротший післяопераційний період, покращились показники: Міжнародної шкали оцінки простатичних симптомів (IPSS) — на 47,8%, шкали оцінки якості життя (QoL) — на 53,3%, максимальної об’ємної швидкості струменя сечі (Qmax) — на 58,4% на фоні зменшення об’єму ПЗ на 28,6% та об’єму залишкової сечі на 55,3% протягом 24 міс спостереження, що є підставою вважати САЕ ПЗ ефективним та безпечним методом мініінвазивного лікування ДГПЗ у хворих з високим операційним ризиком. Після монополярної ТУРПЗ результати були подібні: покращення показників IPSS — на 50%, QoL — на 65,1%, Qmax — на 59,2%, зменшення об’єму ПЗ — на 31,6% та об’єму залишкової сечі — на 64,6%, але даний метод супроводжувався статистично більшою частотою післяопераційних ускладнень, що погіршувало рівень періопераційної безпеки.

Висновки. Результати дослідження засвідчили, що САЕ є ефективним та безпечним методом лікування хворих з ДГПЗ та високим операційним ризиком, за результативністю порівнянним з ТУРПЗ, але з меншим ризиком виникнення післяопераційних ускладнень. САЕ може бути методом вибору у хворих похилого віку з вираженою супутньою патологією, які мають протипоказання до стандартного оперативного втручання або утримуються від нього з інших причин.

Ключові слова: доброякісна гіперплазія передміхурової залози; селективна артеріальна емболізація; мініінвазивне лікування.

 

Органосохраняющая хирургия рака почки

С. П. Степушкин, В. П. Чайковский, Р. В. Соколенко, В. А. Черниловский

Днепропетровская городская многопрофильная клиническая больница № 4, г. Днепр

Реферат

Цель. Представить собственный опыт в свете общепризнанных тенденций органосохраняющей хирургии рака почки.

Материалы и методы. С 2008 по декабрь 2017 г. выполнено 127 резекций почки, из них 32 – лапароскопически, в 111 наблюдениях — по поводу рака почки.

Результаты. При открытой резекции почки в 74% наблюдений применяли тепловую ишемию продолжительностью от 10 до 27 мин, в среднем 14 мин. Во время лапароскопической резекции почки к тепловой ишемии прибегали в 82% наблюдений, ее продолжительность составляла от 9 до 39 мин, в среднем 26 мин. Средняя продолжительность операции при лапароскопической резекции почки составляла в среднем (170 ± 40) мин, при открытом доступе – (104 ± 40) мин. После обоих типов операций гистологически подтвержден негативный край резекции. За период наблюдения рецидив почечно-клеточного рака (ПКР) выявлен у 3 (2,4%) больных после открытой резекции почки на стадии T3a (гистологически — опухолевые эмболы в сегментарных сосудах). Всем этим пациентам успешно выполнена лапароскопическая нефрэктомия. Безрецидивная выживаемость составила 97,6%.

Выводы. Выполнение лапароскопической резекции почки безопасно у пациентов с опухолями в стадии рТ1 и не сопряжено с большим количеством периоперационных осложнений в сравнении с открытой резекцией почки, однако при этом достоверно увеличивается продолжительность тепловой ишемии почки. Для тщательно отобранных пациентов среди оперативных доступов предпочтение следует отдавать тем способам, которые могут быть выполнены без тепловой ишемии почки.

Ключевые слова: резекция почки; резекция единственной почки; рак почки; тепловая ишемия; декапсуляция почки; органосохраняющая хирургия; лапароскопия; лапароскопическая резекция почки.

 

Опыт диагностики и лечения внутрипочечных опухолей

С. Б. Имамвердиев, Э. Д. Гасымов, Э. Н. Эфендиев

Азербайджанский медицинский университет, г. Баку

Реферат

Цель. Выбор оптимального метода хирургического лечения внутрипочечных опухолей и расширение показаний к органосохраняющим операциям.

Материалы и методы. В исследование, проведенное на клинических базах кафедры урологии Азербайджанского медицинского университета – Республиканской клинической больницы имени академика Мирасадуллы Миркасимова и Центральной больницы моряков, включили 37 пациентов с внутрипочечными опухолями, которых лечили в этих клиниках в 2006 — 2016 гг. Мужчин было 17 (45,9%), женщин — 20 (54,1%).

Результаты. У 11 (29,7%) пациентов диагностировали опухоль верхнего полюса почки, у 19 (51,3%) – нижнего, у 7 (18,9%) — среднего сегмента почки. У 26 (70,1%) пациентов установили внепочечный тип опухоли, у 11 (29,9%) — внутрипочечный с прорастанием в более глубокие слои паренхимы почки. Размеры опухолей у 24 пациентов варьировали от 2,5 до 4,0 см, у 13 — от 4,0 до 7,0 см. Резекцию почки выполнили у 20 (54,1%) пациентов (у 13 – справа, у 7 – слева), энуклеацию опухоли — у 10 (27%) пациентов (у 3 – справа, у 7 – слева), энуклеорезекцию – у 7 (18,9%) пациентов (у 4 – справа, у 3 – слева).

Выводы. Органосохраняющие операции выполнили у всех 37 пациентов с внутрипочечными опухолями стадии T1 — T2. Успех выполненных операций зависел от своевременной диагностики, точной оценки риска, правильного выбора типа органосохраняющих вмешательств и профессионализма хирурга.

Ключевые слова: внутрипочечная опухоль; органосохраняющие операции.

 

Експериментальне дослідження морфологічних змін у підшлунковій залозі після її резекції із застосуванням електрохірургічних інструментів

О. Ю. Усенко1,2, К. Г. Валіхновська1, І. М. Савицька2, В. В. Ліходієвський3

1Національна медична академія післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, м. Київ,

2Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України, м. Київ,

3Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, м. Київ

Мета. Визначити особливості морфологічних змін у підшлунковій залозі (ПЗ) після резекційних втручань із застосуванням високоенергетичних електрохірургічних інструментів (ВЕЕХІ) та стандартної хірургічної техніки.

Матеріали і методи. В умовах експерименту виконували резекцію ПЗ білим лабораторним щурам, використовуючи стандартну хірургічну техніку та ВЕЕХІ в режимі зварювання (DA2), біполярному та монополярному режимах. Гістологічно ПЗ досліджували безпосередньо після виконання операції та через 3, 7 і 21 добу, застосовуючи світлооптичний мікроскоп Leica DМ500.

Результати. Після застосування стандартної хірургічної техніки в ранні строки виникало більш виражене запалення та швидше збільшувався об’єм новоутвореної сполучної тканини, ніж після використання електрохірургічних методів. Після всіх видів електрорезекції в новоутвореній тканині формувались протоки, чого не спостерігали після використання стандартної техніки. Після біполярного зварювання резектована поверхня мала менше крововиливів, ніж після використання хірургічних ножиць. Після резекції, виконаної з використанням монополярного зварювання, утворювався менш щільний коагуляційний прошарок, ніж після резекції, виконаної з використанням біполярного зварювання, а через 21-у добу в зоні резекції формувався значно більший об’єм сполучної тканини та зберігалися більш виражені ознаки запалення, ніж після використання біполярного методу.

Висновки. У разі використання всіх видів електрорезекції скорочується тривалість виконання оперативного втручання, зменшується ризик виникнення кровотечі, на резектованій поверхні утворюється герметичне з’єднання, не ускладнюючи процесів відновлення.

Ключові слова: резекція підшлункової залози; електрозварювання; коагуляційний некроз; електрохірургія; біполярне зварювання; монополярне зварювання.

 

 

Современное состояние проблемы реконструктивно-восстановительных операций при неопухолевых заболеваниях толстой кишки. Часть 3.

В. М. Мельник, А. И. Пойда, Абдулрахман Абдул Кадир

Национальный медицинский университет имени А. А. Богомольца, г. Киев

Modern state of a problem of reconstructive-restoration operations in nontumoral diseases of the large bowel. Part 3.

  1. М. Меlnik, А. I. Poyda, Аbdulrakhman Аbdul Kadirбдул Кадир

Bogomolets National Medical University, Kyiv

 

 


Статью подготовил и отредактировал: врач-хирург Пигович И.Б.

Видео:

Полезно:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Купить другую книгу из каталога

Медицинский сайт Surgeryzone

© 2010  
Информация не является указанием для лечения. По всем вопросам обязательна консультация врача.




Adblock detector