медицинский портал

Разделы медицины

  • Информация
    • Акушерство и гинекология
    • Детская хирургия
    • Гастроэнтерология
    • Колопроктология
    • Нейрохирургия
    • Онкология
    • Отоларингология
    • Пластическая хирургия
    • Сосудистая хирургия
    • Травматология и ортопедия
    • Урология
    • Флебология
    • Хирургия
    • Эндокринология
    • Препараты
    • Пациентам

Наркоз у дітей

У новонароджених і дітей грудного віку наркоз проводять з використанням маятникової системи. Для зменшення опору диханню на видиху застосовують систему Ейра або ЇЇ модифі­кації (безклапанна система). У дітей старшого віку частіше за­стосовують напівзакритий дихальний контур або маятникову систему.

Підготовка до наркозу у дітей — це важливий етап анестезіо­логічного забезпечення операцій. Обов’язково проводять дослід­ження стану основних функціональних систем організму для ко­рекції виявлених порушень, що є завданням загальносоматичної підготовки.

Психологічна підготовка особливо важлива для дітей віком понад 5 років. Дітям віком до 5 років медикаментозну седацію доцільно проводити в палаті.

Необхідно пам’ятати про небезпеку аспірації шлункового вмі­сту під час наркозу у дітей в результаті блювання або регургітації. У разі планових опе­рацій рекомендують припинити годування дітей віком до 1 року: при грудному вигодовуванні за 4 год до операції, при штучно­му — за 6 год до операції; дітям віком понад 1 рік їжу припиня­ють давати за 6 год до операції.

Для виключення передопераційної гіпоглікемії та зневоднен­ня дітям усіх вікових груп призначають розчини глюкози в дозі 5—10 мл/кг, які припиняють давати за 2 год до операції.

У разі ургентних операцій хворому, незалежно від характеру оперативного втручання, обов’язково звільняють шлунок від йо­го вмісту через зонд, якщо невідомо, чи приймала дитина їжу впродовж 6 год перед операцією. У хворих із травмою живота, кишковою непрохідністю їжа може знаходитися в шлунку понад 8 год.

За підозри на “повний” шлунок його випорожнення перед наркозом у дітей є обов’яз­ковою процедурою.

Премедикація у дітей

Медикаментозна підготовка до наркозу у дітей проводиться з урахуванням психоемоційного стану дитини, її фізичного роз­витку, характеру й тривалості оперативного втручання. Прове­дення премедикації забезпечує седативний ефект, що полегшує введення в наркоз у дітей, пригнічує ваготонічні рефлекси, зменшує секрецію слизовими оболонками, але не повинна впливати на процес дихання.

Застосовують холінолітичні (атропіну сульфат, метацин), сно­дійні барбітурового і небарбітурового ряду, центральні анальгетичні (промедол, фентаніл, суфентаніл), транквілізатори (діазепам); нейролептичні (дроперидол) засоби, натрію оксибутират, кетамін за схемами.

Якщо використовують нові препарати, то їх дозу можна роз­рахувати за “дозис-фактором”. Для дітей віком до 1 року він становить 1,8; від 1 до 6 років — 1,6; від 6 до 10 років – 1,4; від 10 до 14 років — 1,2. Для визначення дози препарату для дитини (у міліграмах на кілограм) необхідно дозу для дорослого (у міліграмах на кілограм) помножити на “дозис-фактор”.

Якщо є ознаки порушення мікроциркуляції (шок, анемія, аци­доз), дози препаратів для премедикації зменшують па 25-30 %. Такі препарати перед наркозом у дітей вводять тільки внутрішньовенно.

Здебільшого дітям віком до 6 міс для премедикації використо­вують тільки атропіну сульфат або атропіну сульфат з діазепамом. З великою обережністю призначають наркотичні анальгетичні засоби (можливість пригнічення дихального центру) переважно перед травматичними операціями та антигістамінні препарати (подовження періоду пробудження).

Для запобігання розвитку геморагічного синдрому новонаро­дженим за 12—18 год до операції вводять вікасол внутрішньом’язово із розрахунку 2 мг на 1 кг маси тіла.

Препарати для премедикації можна вводити через рот, інтраназально, внутрішньом’язово, внутрішньовенно й ректально. Про­ведення операцій на органах верхнього відділу черевної порожни­ни виключає оральний шлях премедикації. Внутрішньом’язовий шлях — найпоширеніший і забезпечує позитивний ефект преме­дикації, але діти негативно ставляться до ін’єкцій.

Для посиленння ефекту від премедикації або в ургентних си­туаціях препарати вводять внутрішньовенно. Ефективної преме­дикації перед наркозом у дітей досягають шляхом уведення атропіну сульфату з діазепамом, дроперидолом, кетаміном.

Включення до премедикації кетаміну (1 — 1,5 мг/кг внутріш­ньовенно) у поєднанні з діазепамом (0,2 мг/кг) забезпечує до­статній седативний ефект і дозволяє зменшувати дози препаратів під час уведення в наркоз у дітей. У цьому випадку спостерігається плав­ний вихід з наркозу у дітей.

Застосування клонідину (від 6 до 12 — 15 мкг/кг всередину за 1,5 год до операції) забезпечує седативний ефект, посилює анальгезію і стабілізує системну гемодинаміку протягом наркозу у дітей і опера­тивного втручання.

Після проведення премедикації дитину залишають у палаті під наглядом медперсоналу, потім транспортують до операцій­ної у горизонтальному положенні, щоб уникнути иостуральних реакцій.

Ввідний наркоз у дітей

Уведення в наркоз у дітей є одним з найбільш від­повідальних етапів загального знеболювання. Ефективне введен­ня в наркоз забезпечується тільки після проведення седативної, а в дітей старшого віку й психологічної підготовки.

Ввідний наркоз у дітей проводиться з використанням інгаляційних і неінгаляційних анестетиків, які не мають стадії збудження.

Із інгаляційних анестетиків з цією метою використовують фторотан, закис азоту, севофлюран. Якщо дитина притомна, не­обхідно заспокоїти її, запропонувати “надути мішок”, потримати у руці маску; все це слід зробити до операції. Можна застосову­вати спеціальні маски-іграшки у вигляді ляльки, через які подається газонаркотична суміш.

З неінгаляційних анестетиків найчастіше використовують препарати для атаральгезії та нейролептанальгезії, барбітурати, натрію оксибутират, диприван або їх комбінації. У разі ефектив­ної премедикації для проведення базис-наркозу та досягнення хірургічної стадії необхідна менша кількість анестетиків.

Емоційно лабільних дітей варто присипляти ще в палаті, за­стосовуючи тіопентал-натрій ректально, натрію оксибутират і кетамін всередину.

Ввідний наркоз вимагає особливої уваги анестезіолога через можливість виникнення ускладнень.

Підтримка анестезії

Підтримка анестезії у дітей проводиться з використан­ням інгаляційних, неінгаляційних, місцевих анестетиків або їх комбінацій.

З інгаляційних анестетиків частіше застосовують фторотан або фторотан з закисом азоту. Склад газонаркотичної суміші: ки­сень – не менше ніж 10 /о, фторотан – не більше ніж 1 — 1,5 %. Перспективним є використання севофлюрану, який не подразнює дихальних шляхів, забезпечує швидкий вхід і вихід з наркозу.

Масковий метод анестезії інгаляційними анестетиками можна використовувати у разі нетривалих (до 60 хв) малотравматич­них операцій, таких як апендектомія та операції грижосіченчя, короткочасних болісних маніпуляцій і перев’язок, в амбулатор­ній практиці.

Нині використовують комбінований (багатокомпонентний) наркоз масковим методом. Анальгезію підтримують введенням фентанілу (0,006- 0,01 мг/кг) або промедолу. Для зменшення дози інгаляційних анестетиків використовують тіопентал-натрій, в ослаблених дітей у разі гіпотонії – кетамін.

Під час тривалих і травматичних операцій проводять наркоз ендотрахеальним методом із застосуванням м’язових релаксан­тів.

Показання до ендотрахеального наркозу у дітей.

  • операції на органах грудної порожнини;
  • операції на органах черевної порожнини, для повної релак­сації м’язів передньої черевної стінки (особливо в ділянці верх­ньої половини живота);
  • операції на органах голови, шиї, порожнини рога;
  • операції, які вимагають нефізіологічного положення, що порушує легеневу вентиляцію;
  • операції у хворих, які перебувають у важкому стані, із мо­жливим порушенням дихання, у тому числі й невідкладні стани.

Інтубацію трахеї проводять агравматично на фоні м’язової релаксації. У новонароджених її іноді можна проводити під нар­козом без застосування м’язових релаксантів. Вибір розміру ендотрахеальної трубки є важливим моментом для профілактики травми гортані і набряку підзв’язкового простору. У зв’язку з тим, що в дітей раннього віку найвужчою є не го­лосова щілина, а ділянка підзв’язкового простору, діаметр інтубаційної трубки повинен бути меншим від видимого просвіту голосової щілини. Для інтубації в дітей віком до 12 — 14 років застосовують гладенькі трубки без манжеток. Для зменшення опору диханню інтубаційна трубка не повинна виступати за лі­нію зубів більше ніж на 1 см. Довжину оротрахеальної інтубаційної трубки можна визначити, вимірявши відстань від кінчика носа до мочки вуха і збільшивши її у 1,5 разу. Інтубацію завер­шують пухкою тампонадою порожнини рота бинтом, змоченим фурациліном, і фіксацією інтубаційної трубки лейкопластирем.

ШВЛ можна проводити і з використанням ларингомаски, що дозволяє уникнути ускладнень, які виникають під час інтубації трахеї.

Для інтубації трахеї застосовують деполяризувальні м’язові релаксанти (дитилін — у дітей віком до 1 року в дозі 2 — 3 мг/кг і 1 — 1,5 мг/кг у дітей старших вікових груп). Новонародженим і дітям перших місяців життя їх, як правило, вводять тільки під час проведення інтубації трахеї.

Антидеполяризувальні м’язові релаксанти застосовують у дітей для розслаблення м’язів під час операції (ардуан, панкуроніум). Більш чутливі до них новонароджені й діти грудного віку.

Анестезія неінгаляційними анестетиками. Для мононаркозу неінгаляційні анестетики використовують під час корот­кочасних оперативних втручань або болісних маніпуляцій. З цією метою застосовують тіопентал-натрій, пропанідид.

Нині у дітей підтримку анестезії проводять в основному неінга­ляційними анестетиками в поєднанні з адекватною анальгезією. З цією метою під час тривалих травматичних операцій застосо­вують препарати для нейролеїттанальгезії (дроперидол + фентаніл), атаральгезії (діазенам + фентаніл), натрію оксибутират, кетамін, барбітурати або їх поєднання.

Під час проведення внутрішньовенної анестезії без м’язових релаксантів доцільно забезпечити дихання киснем або киснево-повітряною сумішшю.

Для забезпечення адекватної анальгезії під час операції фентаніл вводять у 1-шу годину в дозі 10 мкг/кг (2/3 цієї дози вводять до розрізу), 5 мкг/кг в 2-гу годину і 3 мкг/кг у З по юдину операції.

В ослаблених дітей під час травматичних операцій з великим операційним ризиком проводять анестезію з використанням кетаміну, натрію оксибутирату. Для забезпечення адек­ватного антиноцицептивного захисту організму під час наркозу у дітей широко застосовують тотальну внутрішньовенну анестезію (ТВА) із засто­суванням дипривану (пропофолу) та фентанілу або дипривану з кетаміном. Анестезію диприваном проводять і під час операцій в амбулаторних умовах у зв’язку зі швидким пробудженням паці­єнта і відсутністю післядії анестетика. Методика ТВА може бути забезпечена поєднанням мідазоламу та опіатів або мідазоламу та кетаміну.

Кетамін для мононаркозу використовувати недоцільно через можливість галюціногенних реакцій.

Возникли вопросы или что-то непонятно? Спросите у редактора статьи - здесь.

Останнім часом для забезпечення адекватної внутрішньовен­ної анестезії переходять на краплинне безперервне введення пре­паратів, що запобігає коливанням концентрації анестетиків у крові і, отже, глибини наркозу у дітей.


Статью подготовил и отредактировал: врач-хирург Пигович И.Б.

Полезно:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Купить другую книгу из каталога

Медицинский сайт Surgeryzone

© 2010  
Информация не является указанием для лечения. По всем вопросам обязательна консультация врача.




Adblock detector